Anael Crow - Намі-но хіме. Книга 3, Anael Crow

          Але такого просто не могло бути!

          Піднявшись на слабкі, натруджені ноги, лисиця низько пригнула шию. Між широко розставлених ніг лісового велетня, як і раніше, зяяла дірка, що сочилася вологою. З тої, іншої, сторони виднівся безкраїй океан, яким колись плавала государиня Дзінгу, мріючи прокласти морську стежку від Ямато до чужих берегів, усіяних золотою крихтою.

          Обійшовши велетенське дерево з усіх боків, пані лисиця дійшла висновку, що важкий вал далі не пішов, але залишився всередині багаторічного дуба, хоча сама вона немов за чародійства перемістилася з одного місця в інше, спокійніше і безпечніше. Маючи деяке уявлення про те, що Всесвіт утворений не одним неподільним світом, але багатьма, їй навіть спало на думку, що, проскочивши між корінням, вона залишила один світ і опинився зовсім в іншому.

          Чом би й ні? За певних обставин два різних світи могли так щільно притиснутися один до одного, що грані, які їх розділяють, витончилися і, нарешті, утворили прохід. Саме ним  пані лисиця і скористалася, рятуючись від безжальних хвиль, які погрожували розчавити її, як дрібний гнус між долонями в момент оплеску. І, швидше за все, так і сталося.

          Воїстину, кожен бог-людина досі жив у власноруч створеному світі, не переступаючи його меж. Тепер же він втратив відокремленість і міг пересуватися куди завгодно. Певно, і в цьому існує  своя принада, – так роздумувала лісова пані. Але куди поділося усамітнення? Адже у такому разі все потаємне, що зазвичай дбайливо зберігається всередині і приховується від сторонніх очей, має стати спільним надбанням! Зважаючи на це, з кожним із творців вчинили несправедливо, виставивши його абсолютно голим і безпорадним на загальний огляд!

          Отже, тепер у цілому світі (а вірніше, у тому самому, неподільному, в який злилися багато окремих світів) більше немає безпечного місця. З будь-якої проломини може вихлюпнутися морська вода, брудні селі, а то й вулканічна лава, спустошуючи все на своєму шляху. А вихлюпнувшись, чи виллють вони хоч  дещицю туги, яка переповнює серце сплячою Ідзанамі? Неможливо зрозуміти, чи сняться їй ці катаклізми позбавленими сенсу, чи вони переслідують певну мету…

На це запитання пані лисиця так і не встигла відповісти. Після гучної втечі її огорнула така тиша, що навіть тихий шерех трави здавався їй важкою ходою дикого кабана, який пробирається крізь хащі.

          Втім, тварина, що ховалася в кущах, мала найскромніші уявлення про обережність, з чого пані лисиця з великою часткою ймовірності припустила, що в заростях ховається людина.

          Незнайомець самовдоволено закладав стрілу, думаючи, що його ніхто не бачить і не чує! А натягнувши пружну тятиву, випустив гострий дрючок в кіцуне, яка причаїлася за високим деревом.

          У цю хвилину пані лисиці навіть спало на думку з’явитися перед мисливцем у людській подобі, щоб ввести в оману і присоромити. Це було набагато краще, ніж ухилятися від стріл і стрімголов мчати геть, не встигнувши хоч трохи перепочити. До того ж, незважаючи ні на що, вона ще не втратила інтересу до чоловіків, і їй цікаво було на нього подивитись. Ах, якби вона могла спостерігати його у водному дзеркалі, їй не обов’язково було б знову переживати принизливе перетворення, і вона могла б залишатися лисицею! Але обставини склалися таким чином, що перебування в рудій шкурі могло накликати на неї велике лихо.

          Прислухавшись доводів розуму, кіцуне вже приготувалася на короткий час змінити вигляд, аби не наражати себе на ще більшу небезпеку, і сміливо виступити вперед, як зарості полину ожили, і мисливець сам вийшов їй назустріч.

          Рукави його одягу були підв’язані, а волосся зібране на потилиці. Між двома синяво-чорними шовковистими грядами, що обступили тім’я, блищала виголена пліш. Лук мисливця був опущений, а стріли стирчали із заплічного мішка.

           – Чи повірить мені хтось, – на превеликий подив лісової пані заговорив він, – якщо я розскажу, кого зустрів сьогодні в лісі?

          Припустивши, що він має намір обговорити з нею справжню її природу, пані лисиця, що так і не встигла перекинутися на людину, відповіла йому уїдливо:

          – Чи пристойно вам роздивлятися мене з такою неприхованою цікавістю? Ваша поведінка огудна!

          – Хіба між нами не  зеленіє ширма, що приховує від мене вашу красу? Повірте моєму чесному слову, я погано вас бачу, ніби щось заважає мені розвидіти вас до ладу, і ви можете не хвилюватися через те, що я  ображу вас своєю увагою. Впевнений, від мене приховано набагато більше, ніж я бачу крізь смарагдові  просвіти.   

          – Що ж ви бачите? – поцікавилася пані лисиця, не відходячи від дерева.

          – Ваші губи, – не забарився із відповіддю чоловік. – Вони повні, як стиглі ягоди ходзаку.

          – Думаю, ви очікуєте, що нічого в моїй особі чи фігурі не зможе зіпсувати від них враження? – глузливо промовила кокетка, виходячи з-за дуба, але все ж таки залишаючись у його тіні і ховаючись під низько опущеною шапкою.

          Невже він бачить її людиною?

          Побоювання її виправдалися, і чоловік, який стояв перед нею, знову взявся за своє. Не сміючи наблизитись, він став вихваляти її голос і приписувати його справжній красуні.

          – Вам не варто дивитися на мене, – попередила пані лисиця. – Інакше ви ризикуєте тим самим образити мою скромність. Зізнаюся, моє походження не таке високе, щоб прогулюватися в товаристві інших благородних  дам. Але й у мене є гордість, яка не дозволяє так просто відкривати обличчя кожному зустрічному.

          – У такому разі, я маю перед вами певну перевагу, оскільки сам походжу з відомої сім’ї і маю високий чин при дворі. Проте, прошу вас не думати про себе як про особу нікчемну чи негідну. Підозрюю, що ваша рідкісна врода виділяє вас серед інших жінок і одного разу дозволить зайняти те становище, на яке заслуговуєте. Чи не бажаєте ви, щоб я допоміг вам у цьому і звів з потрібними людьми? Якщо вони знайдуть у вас й інші переваги, крім досконалої зовнішності, обов’язково порекомендують в услужіння якійсь знатній особі, можливо, навіть принцесі.