Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

Кінець графа

Самолюбе Дуку було знову поранене знову не вдача мало того що джедай  на базу інквізиторів і знищили список всіх джедаїв .Що означало що піймати їх тепер становися майже не можливо .Так ще йому влетіло від Імператора за те що упустив повстанців на Явін IV, а місце їх нової бази невідоме.Мало того ще Дарт Мол наповнив йому про покарання імператора .Единй хто не зловтішався  це его учениця Вентресс і те тому, що була відсутня при тій розмові

Дуку сидів у своїй темній кімнаті, його обличчя було сповнене люті та розчарування. Він стискав руки в кулаки, намагаючись стримати емоції. Невдача за невдачею переслідували його останнім часом, і він знав, що терпіння Імператора не безмежне.

З темряви з’явилася тінь, і Вентресс, його вірна учениця, увійшла до кімнати. Вона помітила напруження в його позі та обережно підійшла ближче.

— Майстре, я чула про те, що сталося, — сказала вона тихо. — Але це не кінець. Ми знайдемо спосіб повернути контроль.

Дуку підняв голову, його очі світилися злістю, але він стримався. Він знав, що Вентресс була його єдиною надією на відновлення балансу сил.

— Ти маєш рацію, Вентресс, — відповів він, його голос був холодним і рішучим. — Ми не можемо дозволити собі ще одну невдачу. Ми повинні діяти швидко і безжально. Джедаї та повстанці не повинні мати шансів на перемогу.

— Я вже маю деякі плани, — промовила Вентресс, її обличчя було спокійним і впевненим. — Є деякі джерела, які можуть надати нам інформацію про місце перебування повстанців. Ми повинні використати всі можливості, щоб знайти їх і знищити.

 

Дуку кивнув, відчуваючи, як його гнів поступово перетворюється на холодну рішучість. Він знав, що Вентресс мала рацію. Вони не мали права на помилки.

 

— Добре, Вентресс, — сказав він. — Підготуй всі наші ресурси. Ми повинні діяти швидко і безжально. І цього разу ми не дамо їм жодного шансу.

 

Вентресс вклонилася і швидко покинула кімнату, залишаючи Дуку наодинці зі своїми думками. Він зосередився на майбутніх планах, знаючи, що кожен крок повинен бути ретельно продуманим. Імператор чекав результатів, і Дуку не міг дозволити собі ще одну невдачу.

 

Тим часом на борту корабля повстанців, Еніка та Обі-Ван нарешті могли відпочити. Вони сиділи в невеликій каюті, обіймаючи один одного, відчуваючи, як напруга поступово залишає їхні тіла. Їхня любов і підтримка один одного допомогли їм подолати чергову небезпеку, і вони знали, що разом зможуть подолати будь-які труднощі.

Заливши Еніку відпочивати Обі-Ван підійшов складалися над картою Шейла молодий джедай уважно  спостерігав за гало картою

— Коли ви звʼязались з Люком і Лей  майстре вони дуже переживали коли дізналися що вами трапилось.

— Ти сказав їм

— Ні, але Люк якраз був на галосвязі й чув про те що ви послали сигнал на поміч 

— Добре я звʼяжуся сином і дочкою.

Він пройшов до малому терміналу і звʼязався по голопроектор з базою на Хоті

— Батьку хвала силі ти цілій, а де мама . Спитав Люк дивлячись за спину батька ніби сподіваючись  побачити матір 

— Вона в каюті відпочиває  промовив Обі-Ван спокійним тоном  в кадр вліз Енекін 

— Майстере я чув у вас були не приємності  . Шістнадцяти річний хлопець посміхнулась—Я радий що ви цілі я тут покращив вашу дельту 

. Вона тепер ще швидша і маневровніша, — сказав він з гордістю.

Обі-Ван посміхнувся, відчуваючи гордість за свого падавана — Дякую, Енекін. Я з нетерпінням чекаю на можливість випробувати її.

 

Люк, дивлячись на батька, відчував полегшення, але його обличчя все ще відбивало занепокоєння. — Ми дуже хвилювалися за вас і маму. Що сталося на Набу?

 

Обі-Ван зітхнув, пригадуючи всі небезпеки, які вони з Енікою пережили. — Інквізитори знайшли нас, і нам довелося тікати. Завдяки допомозі Шейла та його команди, ми змогли врятуватися. Але це був небезпечний шлях. Нам потрібно бути обережнішими.

 

Люк кивнув, розуміючи серйозність ситуації. — Ми зробимо все можливе, щоб підтримати вас. І я впевнений, що ми зможемо знайти спосіб зупинити Інквізиторів.

 

Раптом з каюти вийшла Еніка, виглядаючи трохи відпочилою, але все ще втомленою. Вона усміхнулася, побачивши обличчя свого сина і брата  на голограмі.

 

— Люк, Енекін, як ви? — промовила вона, її голос був теплим і лагідним.

 

— Ми добре, мамо, — відповів Люк. — Ми дуже раді, що ви з татом у безпеці.

 

Енекін додав: — Майстре, ми продовжимо працювати над покращенням наших оборонних систем. Ми не можемо дозволити собі такі ризики знову.

 

Обі-Ван кивнув, погоджуючись з пропозицією падавана. — Це мудре рішення, Енекін. Ми повинні бути готові до будь-якої атаки.

 

Розмова з родиною допомогла їм знову відчути силу і рішучість. Вони знали, що разом зможуть подолати будь-які труднощі, які постануть перед ними. Після завершення розмови, Обі-Ван і Еніка повернулися до своєї каюти, щоб відпочити перед наступним етапом їхньої подорожі.

 

З тим часом на борту корабля повстанців, генерал Шейл та Ейла продовжували обговорювати наступні кроки. Вони знали, що Інквізитори не зупиняться і будуть продовжувати полювання.

 

— Ми повинні знайти спосіб посилити нашу безпеку і захистити наші бази, — сказав Шейл, його голос був сповнений рішучості. — І ми повинні знайти спосіб завдати удару у відповідь.

 

Ейла кивнула, погоджуючись з його планом. — Я вже працюю над новими стратегіями. Ми повинні використовувати всі наші ресурси та зв'язки, щоб бути на крок попереду Інквізиторів.

 

Шейл усміхнувся, відчуваючи, як його впевненість зростає. — Разом ми зможемо це зробити. Ми повинні продовжувати боротися за свободу і безпеку нашої галактики.

 

На іншій стороні галактики, Дуку і Вентресс продовжували свої плани. Вони знали, що наступний крок повинен бути рішучим і безжальним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍