Вікторія Франко - Ти — мої крила, Вікторія Франко

Розділ 19

Ярослав

Діставшись до Києва, ми з Міленою поїхали до мене. І обговоривши за вечерею деталі спільного проживання, домовилися наступного дня перевезти речі дівчини в мою квартиру. 

— Ярику, я хочу з'їздити до батьків, — повідомила кохана, закінчивши свої збори. — Мені потрібно забрати у них Марісу.

—  Звісно. Нема питань, — відразу ж підтримав ідею дівчини, збираючись віднести в машину останню валізу. — Зараз відвеземо речі й поїдемо по неї.

— Думаю буде краще, якщо я зроблю це сама, — тихенько промовив мій янгол, нервово заламуючи пальці на руках.

Слова коханої неприємно дряпнули щось всередині. Але я намагався залишатися незворушним, щоб спокійно розібратися в ситуації.

— Чому ти не хочеш, щоб я поїхав з тобою? — запитав прямо, не бажаючи, щоб між нами були якісь недомовки. 

Опустивши очі додолу, Мілена кілька секунд нічого не відповідала. Але потім все ж таки наважилася пояснити свою позицію.

— Тому, що я збираюся повідомити батькам про свій переїзд до тебе.

— І ти не хочеш, щоб я був присутній під час вашої розмови. Я правильно тебе розумію? — запитав кохану, передчуваючи, що не помилився з відповіддю.

— Ярику, не ображайся, — Мілена підійшла ближче і, торкнувшись мого плеча, намагалася згладити незручний момент. — Просто я думаю, що тато негативно відреагує на цю ідею. І не хочу, аби ти почув те, що він говоритиме. 

— Чому? — запитав, щиро не розуміючи її побоювань. — Я зможу гідно йому відповісти. Чи ти сумніваєшся в цьому?

— Ні, — засмучено промовила моя маленька, ніжно заглядаючи мені в очі. — Але я не хочу, щоб ви посварилися. 

— Мілено, а я не хочу відпускати тебе саму, — заявив впевнено, не бажаючи відступати. — Тому що боюся, що твій батько натисне на тебе і змусить змінити своє рішення.

 — Цього не станеться. Обіцяю, — дівчина провела пальчиками по моїй щоці й торкнулася носом до вилиці. — Вір мені.

*

Чекаючи на повернення Мілени, я знервовано міряв кроками квартиру. Важко було знайти собі місце, коли за такий короткий час її відсутності я вже встиг сотню разів пошкодувати, що відпустив кохану саму. Бо насправді сумнівався, що дівчині вдасться протистояти натиску батька. Навіть попри те, що вона переконувала мене у твердості свого рішення. Тому, вхопивши ключі від машини, я стрімко кинувся до виходу. Та щойно я відчинив двері, відразу ж застиг, побачивши перед собою Мілену. Вона весело посміхалася, тримаючи на руках свою собаку. 

— Ти кудись зібрався, любий? — поцікавилася дівчина, гіпнотизуючи мене своїми прекрасними очима.

— Вже ні, — тихенько відповів, намагаючись опанувати свої емоції.

— Марісо, знайомся — це наш новий дім, — Мілена лагідно звернулася до собаки й обережно опустила її на підлогу. 

А потім дівчина підійшла до мене й обійняла за шию, пристрасно поцілувавши.

— Я сумувала, — прошепотіла мені в губи, миттєво розпалюючи вогонь в моєму тілі.

— Я теж, — відповів хриплим голосом, бажаючи стиснути дівчину в обіймах і віднести в нашу спальню. Але все ж таки стримався. Тому що розумів, що не зможу розслабитися, поки не дізнаюся, як пройшла її зустріч з батьками. 

— Ти не повіриш, Ярику, але вони відреагували набагато краще ніж ми очікували! — задоволено вимовив мій янгол, плутаючи мої думки. — Мама сказала, що для неї таке рішення було очікуваним. 

— А що сказав батько? — запитав насупившись, й очікуючи відповіді.

— Він взагалі пропустив цю інформацію повз вуха і ніяк не коментував. Тому що весь час говорив на зовсім іншу тему.

— На яку? — я звів брови на переніссі, здивований таким розвитком подій.

— Сідай, я зараз усе тобі поясню.

Заваривши нам каву, Мілена розповіла мені, що її батько вирішив відкрити для неї весільний салон. 

— Чому він раптом прийняв таке рішення? — я не розумів мотивів Юрія. Адже Мілена ще навчалася в університеті. 

— Тому, що я давно про нього мріяла, — сяяла дівчина. — І, окрім того, він хотів порадувати мене після неприємної ситуації, що сталася на показі.

Я гадки не мав про яку ситуацію йшлося. Тому Мілені довелося усе мені пояснити.

— Чому ти відразу не сказала мені правду, коли я запитав тебе, як пройшов показ? — в моєму голосі прослизнув легкий докір.

— Сама не знаю, — чесно відповіла дівчина, опустивши очі додолу. — Можливо, не хотіла розповідати ще одну погану новину. Адже на той момент тобі й так було несолодко.

Ніжно торкнувшись пальцями її підборіддя, я підняв його вверх, щоб зустрітися із поглядом її очей. А потім вкотре нагадав Мілені, що вона може поділитися зі мною усім на світі. І не мусить хвилюватися про те, якою буде моя реакція. Адже разом ми все зможемо подолати. Легенько кивнувши, кохана поцілувала мене в щоку і продовжила свою розповідь. Вона сказала, що дуже зраділа батьковій ініціативі. І звісно ж підтримала його ідею. 

Уважно вислухавши Мілену, я насупився і зрозумів, що в моїй голові з’являлося більше запитань, аніж відповідей. По-перше, мене трохи здивувала відсутність реакції її батька на наше рішення жити разом. По-друге, його раптовий потяг до заснування Мілениного бізнесу теж здавався мені дивним. А по-третє, я не міг зрозуміти, чому Ніка так вчинила з Міленою. Всі ці питання не давали мені спокою. Але я не хотів обговорювати їх з дівчиною, щоб не псувати її чудовий настрій.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍