Роза Фаєр - Ненависть при світлі , Роза Фаєр

Оскільки, щастя брата для мене не менш важливе за своє. Він підтримав тоді,коли було важко і це неможливо забути. Тому, Ксеня той подарунок долі на який він заслуговує.

-Ой..не кажи так. Я все боюся прокинутися і зрозуміти, що просто спала,- з дивною тривогою каже вона.

-Не вдасться. Якщо думаєш, що зможеш тепер від нас втекти. Принаймні, рецепт кави залиш,- намагаюся жартувати.

Вагітні мають отримувати лише позитивні емоції. І на підтвердження цього, Ксеня всміхається. Не сміється,але принаймні,не плаче,що вже добре.

-От,що вам тільки треба. Кава,а я думала, що я,- підтримує мене Ксеня,- Я почала жити в нього,а потім ми стали.. парою.  Знаєш, це як ковток свіжого повітря після стількох страждань. Тоді ж він і нас познайомив, хоча вийшло не дуже красиво.

-Пам'ятаю,- напружую обличчя,- Ми просто не схожі зовні і тут будь-хто міг щось надумати,- пригадую цю сцену і стан брата після.

Аж дивно було таким його бачити.

-Угу. Я ж тоді зібрала речі і поїхала додому,а там вже дізналася, що вагітна. Добре, що все хоч добре закінчилося,- гордо гладить вже досить помітний животик.

-Хай би не так, я б твоєму татові зробила,- й сама дивлюся на це маленьке диво.

Це ж і є воно. Не потрібно ні бігати, ні шукати. Щастя є і не потрібно забувати про те, що вже маєш.

-А у вас як все почалося?- після невеликої паузи запитає Ксеня.

Я ж гублюся. Начебто хотіла поговорити,а зараз просто соромно згадувати. В нас все якось не так було красиво чи що. Перший раз..та я взагалі його не пам'ятаю. При цьому, діватися нікуди і потрібно здаватися.

-Приготуйся до того, що історія вийде довгою,- отримую її схвальний кивок,- І ще..не суди на середині,бо всьому є пояснення,- швидко додаю.

-Не бійся,якщо ти не засудила мене за ескорт,то що могло статися в вас,- розуміюче відповідає вона.

-Повір мені, ескорт тут ховається. Одним словом, діло було так..все почалося на банкеті в родинному маєтку Поводських в честь ювілею батьків. Я ховалася від чоловіків,що хотіли вигідну партію. В один з моментів довелося тікати до туалету. Все наче було нормально,але коли я вийшла,то помітила чоловіка, який нахабно мене розглядає..Мало того,він схопив мене за лікоть,коли я пройшла повз.

-Що ви собі дозволяєте,-намагалася я звільнитися.

-А що не подобається, шльондро?-зухвало запитує.

-Як ти мене назвав?-в мене здавалося зараз відпаде щелепа від його слів.

-Я бачив твої танці у клубі,-хтиво усміхається.

-Якщо ти не можеш відрізнити танець живота від стриптизу,то це твої проблеми. А тепер відпусти мене,-намагалася говорити спокійно.

Не хотіла, щоб він і на долю секунди подумав, що мені страшно чи я його боюся.

-Ну, звісно. Простий охоронець тобі не рівня. Ти обираєш чоловіків перспективних,-вказує він на те місце, де ще хвилину тому я говорила з тим чоловіком.

-А то ти охоронець. Не хвилюйся хлопче,твій бос мене не цікавить. Проте, якщо б зацікавив,то тобі краще не стояти на моїй дорозі,-сподіваюся, що це прозвучало доступно.

-Лялечко,ти здається не розумієш в що вляпалася,-робить занадто розумне обличчя.

Від цього я тільки закочую очі.

-Що ти мелеш. Ти взагалі тверезий чи під наркотою?-в моєму голосі вже чуються нотки роздратування.

Якого біса взагалі цей охоронець до мене причепився.

-Не хочеш,не слухай. Але я твоя остання надія, щоб врятуватися,-серйозно говорить він.

Я ж просто починаю сміятися в його обличчя. Мабуть, потрібно закінчити цей цирк і покликати на реальну охорону.

-Слухай,це не жарти,-до болю стискає моє зап'ястя.

-Відпусти,-сичу до нього. Жарти і справді закінчилися.

-Не відпущу,бо мій бос хоче бачити тебе сьогодні у ліжку. І якщо хочеш цього уникнути,то підеш зараз зі мною та чемно робитимеш те, що я тобі скажу,-чомусь цього разу я сприймаю його слова доволі серйозно.

І нарешті роздивляюся охоронця краще. Спортивна статура чудово підкреслена у цьому чорному костюмі. Він трохи вищий за мене і його пухкі губи просто перед самими очима.

Сірі очі,що заглядають в саму душу і ця легка щетина по якій так і хочеться провести рукою. А потім вхопити за це чорне волосся і притягнути до себе,напрошуючись на поцілунок..

-Вирішуй,бо часу майже не залишилося,-показує він в сторону і я бачу того ж самого чоловіка з яким нещодавно розмовляла.

Та цього разу він не сам,а з двома охоронцями,що більше схожі на перекачаних мавп.

-Добре,забери мене звідси,-піддаюся я паніці.

При цьому, розумію, що забула повністю про здоровий глузд.

Чоловік одразу ж починає тягнути мене по коридорах. Я так зрозуміла, що він веде мене до виходу на задній двір.

Але звідки він так гарно орієнтується в маєтку моєї сім'ї...

Перед виходом на нас чекала припарковане авто. Воно було простим і старим. Єдине, що мені не подобається, то це тоновані вікна.

Навіщо вони мені та як він взагалі сюди приїхав. Відповідне заборонено у цій країні.

Я застигаю перед відкритими дверцятами. Що я в біса роблю. Тікаю невідомо з ким і невідомо куди,а ще від кого.

Це здається Якимович форсом та ілюзією. І цей охоронець. Я навіть не знаю,як його звати і куди він мене завезе.

А раптом він маньяк і зробить зі мною щось жахливе. Напевно прийшов час, щоб тверезо подумати і накивати від цього типа п'ятами.

-Сідай,чого застигла,-кричить він до мене.

Та мені це взагалі не подобається. Раптом,за нами вибігають ті троє і я бачу в їх руках пістолети.

Отакої..так вляпатися могла тільки я. Через секунду я вже застібала ремінь безпеки. Охоронець дав газу і ми виїхали на дорогу.

Він їхав на божевільній швидкості та був спокійний. Не знаю чому та в ту мить я, також,не хвилювалася.

При цьому, чітко усвідомлювала, що щось пішло не так. Мене бісило те, що чоловіки вважають себе володарями цього світу. Що означає я йому сподобалася і він хоче бачити мене у своєму ліжку?

Та,як хоче,то я йому не бороню. Мріяти взагалі корисно та чого ж здійснювати її таким варварським методом.