Маїра Цибуліна - Сестри назавжди, Маїра Цибуліна

27

Село. Природа. Чудодійну силу має чисте, сільське повітря. Напоєне воно ароматами гречки, конюшини, що доходять із полів. Миловидні стебла гороху вовтузять дітлахи. Молоді горошини найсолодші, тому треба не запізнитися із їх збором, щоб вони не перестигли. Обвіяні вітрами, колоски жита, ячменю, пшениці похилилися на землю, і ще місяць на такому пекучому сонці вони достигнуть, і золоті зерна обсипатимуться.

Гримить. Блискавки роблять нам честь своєю появою. Накрапає дощик, що із кожною хвилиною стає сильнішим. Хмари гуркотять, міняться. Здається, що то сам Зевс тривожить небо і земля здригається від його гніву.

Усе живе, що попало під дощ, ховається, розбігається по різних закомарках, обтріпується і обсушується, радіючи, що знайшло прилисток від могутньої стихії. А буря тим часом розростається, вирує, збільшує свої сили і змітає усе на своєму шляху.

- Ото Руслан змокне, - каже Геня.

- До самого рубчика, - підтримує Марійка.

- Прийде зараз Руслан і скаже: "А ми, бабушка, так промоклі. Всьо, что било на нас прішлось крутіть!"

- Бідний Руслан. Добре, що я не їхала з ними.

- А ти дивись, який дощ періще, як градом б'є!

- Який великий! Я такого ще не бачила.

- Ти диви, яка злива! - промовляє Володимир, ведучи корову до стайні.

- Бідна худібка! - витираючи спину своєї підопічниці, каже Геня. - Геть змокла! Треба було швидше її забрати.

- А хто думав, що така стихія розіграється? - знімаючи клейонку із голови.

- Дивіться, град майже як мій кулак, - мовляє Марійка.

- Ще такого не було, відколи я живу на цьому світі. - Володимир говорить.

- Оце пшеницю зіб'є на полі.

- Та й цвіт огірків і помідорів.

За годину дощ ущух повністю. Сонце знову припікає, хмари розходяться і небо прочищується. Починає знову парити. Веселка з'являється на горизонті.

- Це бил ужас, - каже Руслан, повернувшись зі ставку. - Такой сільний дощ падал.

- І куди ви сховались? - рідні допитуються.

- Нікуди. Просто сєлі і ждалі, когда дощ ущухнєт.

Пташки знову співають, заводять свої витончені пісні. Свійська челядь виходить із схованок і шукає нову поживу. Уся зелень, немов прозора. Росинки виблискують на сонці і не дай Боже комусь опинитись у лісі в цей час, - вийдеш звідти мокрим-мокрісіньким, наче з-під душу. Здається, що земля пробудилася після довгого сну і знову продовжується життя.

Літо вносить у кожну душу якесь нерозгадане почуття. Ти відчуваєш, що у твоїх жилах вирує страшенна сила, яка спроможна підняти з місця і хворого. Ця надзвичайна природа робить тебе сильною людиною. Тобі не страшні жодні перешкоди, що стоять на твоєму шляху і, які ти повинна обійти із гордістю і із честю.

- А коли Свєта приїде? - питається Петро.

- Я точно не знаю, - відповідає Марійка. - Десь в кінці липня.

- Так пізно.

- А ти який клас кінчила? - запитує Іван.

- Дев'ятий.

- Ого!

- Ти кудись поступатимеш? - допитується Віра.

- Ні, нікуди.

- Чому?

- Просто ще Свєтка вчиться. Не можуть ж мої батьки за двох платити одночасно!

- Ти в десятий клас підеш?

- Ага. А ти восьмий клас кінчила?

- Восьмий. А ти, Руслан, який клас закінчив?

- Дев'ятий, - каже Ігор. - Він же з того самого року, що і Марійка.

- Ні, я кінчив восьмой, - говорить Руслан.

- А чому не дев'ятий?

- Потому что я раділся в ноябрє і мєня не взялі бистрєє.

Рипить хвіртка. Заходить Оксана.

- Оксана!

- А ти що тут робиш?

- Знову з дому втекла?

- Я не тікала. Мене мама пустила.

- Тебе завжди мама пускає, але чомусь вона потім ходить по сусідах і питається чи ти не заходила, - говорить Іван.

- Я їй сказала, що Свєта приїхала і вона мене відпустила.

- Якщо ти прийшла заради Свєти, то можеш вертатися назад, - каже Марійка.

- Чого це?

- Бо Свєта ще не приїхала.

- Приїхала тільки Марійка.

- А коли вона приїдить? - питає Оксана.

- У серпні.

- Так пізно.

- А тепер можеш йти, - каже Ігор.

- А, може, я не хочу? - сердиться Оксана.

- Не хочеш, то лишайся, - запрошує Марійка, - хоч якась користь буде з того, що ти втекла.

- Я ж кажу, що не тікала!

- Добре, добре. Не тікала, то не тікала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍