Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Вони приїхали зранку.

Девін представляє мені капітана Бірка – це здоровенний чоловік, схожий на ведмедя, під керівництвом якого знаходиться п’ятнадцять воїнів. Я віддаю перше ж розпорядження – їхати до леді Варан і залишаю Девіна пояснювати деталі.

Грейс з Реєм виходять з дому і сідають в екіпаж. Для мене місця там зараз із-за речей немає і я страшенно шкодую про це. Мені хотілося б тримати Рея в обіймах.

Нарешті все готове і наш загін вирушає в дорогу. Гнила зима наших країв вкотре зіграла нам на руку – снігу немає і слідів не залишається також, коли Грейс з Реєм на руках виходить з екіпажу і у супроводі Серла зникає у гущавині лісу. Серл – коваль з селища, що чекає на узбіччі і має доправити Грейс до Лейвуда, не привертаючи до них уваги. Через кілька годин після нашого від’їзду, на старому возі, вдаючи подружню пару з дитиною, що подорожують.

В мене серце обривається від бажання поїхати з сином, або відправити з ними хоч кількох воїнів. Але Девін правий – їх можуть зупинити люди Кертіса і моя присутність зведе нанівець все маскування. А подружня пара з двома дітьми – Серл завбачливо візьме свою п’ятирічну доньку – ні в кого не викличе підозр. Пара-трійка ж озброєних людей все одно нічого не вдіють проти загону. Я дякую долі, що брала з собою Грейс у Лейвуд тоді – її мають впізнати, якщо не впізнають Рея.

Ліс також їде зі мною – в сідлі, хоч і тримається не надто впевнено. Вона сирота і мені немає до кого її відправити. Іншим молодим дівчатам я дала тиждень на поїздку до рідних – про всяк випадок, не хочу, щоб вони були в маєтку, коли туди нагряне Кертіс.