Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 21

МІРГАН

Тепер я мав би думати про те, як зв’язатися з Гавейном. Натомість думаю про поцілунки Іргіс. Я відчув жадібність. Жадібність… і холод. Навіть тоді, коли вона так палко говорила… вона мала на увазі Фейерворда. Найкраща брехня –правда, думаю з холодною гіркотою…Не називати ім’я – але думати про нього, цілувати з жагою до перемоги і по коліна в крові – і моя кров буде там теж.

Я був сліпцем, який до того ж дурить себе сам. Ніколи не кохала вона мене, і яким ідіотом треба бути, щоб приректи себе на життя з жінкою, яка зневажає тебе? Коли я стоятиму між нею і метою – переріже мені горло і переступить моє тіло. Жінка, що вже вбила кількох своїх дітей, і дітей від того, кого вона ніби кохає – чи здатна вона пожаліти взагалі когось? Седрік уник найгостріших пазурів і найганебнішої смерті. Він гідний син Вортімера – бачив з самого початку, що для нього готують.

І як би не було мені неприємно, але йти потрібно не до Гавейна, а до Седріка. Врешті, переступити себе і зробити те, що є моїм обов’язком від народження. Захищати Бетанію на будь-якій гральній дошці і будь-якому полі.

 

Дуже неприємно усвідомлювати себе бовдуром, тим більше перед тим, хто весь час був твоїм щасливим суперником. Тому можливість опинитися в покоях Седріка таким чином, щоб цього не помітив ні він, ні його охорона, дещо тішить моє уражене самолюбство. Проте найголовніше – побачитись з ним так, щоб про це не взнав ніхто зі змовників. А я просто впевнений, що серед найближчого Седрікового оточення є їх люди, можливо, навіть серед особистої охорони.

Чекати доводиться до ночі. Для відводу очей Ліатів, Браєнів та Фейервордів йду у казарми. Найкраще місце насправді, щоб зустріти Седріка і перемовитись без свідків, але останній не поспішає полегшити мені життя. Тож відправляю Марка - свого офіцера, що найбільш схожий на мене за статурою, до себе з листом. В якому прошу Айвен будь-що затримати його до мого приходу. Нехай відволіче можливих шпигунів. А сам у компанії кількох солдат прямую до шинку, непомітно відставши у темряві серед плутанини вузьких вуличок. Далі – питання спритності. Зі старої частини палацу, що тане у темряві, карнізом перебираюсь до покоїв Седріка.

В юності ми так дуріли з Фраєм, коли полювали на гірських кіз. З того часу я став куди масивнішим і зараз ледве втримався на мокрому камені. Вилаяв себе придурком, згадавши за коліно, яке могло підвести. Добре хоч, що Вортімер прихильник суворого виховання і Седрік виріс любителем вечірньої прохолоди. Не довелось виламувати вікно.

Дві години вбиваю на очікування. Сподіваюсь тільки, що Седрік не заявиться сюди з черговою фавориткою. Він виправдовує мої сподівання, і поки камердинер допомагає йому переодягатися, я ховаюсь у кабінеті.

- Вітаю, Ваша високосте, - вихожу, перечекавши достатній час.

Седрік завмирає коло вікна і швидко обертається.

- Мірган?! – очі його звужуються і впиваються в мої.

- На всякий випадок, я б не хотів, щоб мене було видно через вікно, -  залишаюсь стояти у дверному пройомі. – Є важлива розмова.

Седрік через якусь мить киває, закриває вікно і засмикує важкі гардини. Показово розслаблено киває мені на крісло і влаштовується навпроти. Я починаю розповідати.

 

- Отже, - підсумовую, - невдовзі до мене прийдуть з пропозицією про корону.

- Не можу передати, яке полегшення відчуваю, - посміхається Седрік. – Я сумнівався, чи ти не зробиш протилежний вибір. Чому ти прийшов сюди, а не до Гавейна?

- Він занадто очікувана кандидатура, щоб за ним не стежили. До того ж, вважаю, що правильним є сказати тобі це в очі. І я маю умову.

- Яку?

- Я хочу, щоб їй залишили життя.

Седрік похмурніє.

- Ти ж розумієш, які це може мати наслідки? Навряд чи ти маєш на увазі холодну камеру у в’язниці, так? А залишити її на свободі – це отримати гарантовані проблеми в майбутньому.

- Можливо, правильне заміжжя… чи позбавлення титулу… Вона вагітна від Фейерворда, судячи з усього. Ти не можеш стратити вагітну жінку.

- Вагітна? Це ти від неї взнав?

- Підслухав… Седріку, це моя умова. – кажу настільки твердо, наскільки можу.

- Гаразд…гаразд! Подумаєм, як це влаштувати, але я тобі обіцяю. Я перед тобою в боргу. – Седрік простягає руку і я стискаю її.

- З твоїх покоїв є якийсь другий вихід? Не хочу світитися.

- Ти вже засвітився, коли зайшов. Сподіваюсь, крім моєї варти, тебе ніхто не бачив.

- Мене не бачила твоя варта. Я їм не довіряю. Можливо, вони не зазіхнуть на твоє життя, але про твоїх відвідувачів можуть розпатякати кому не слід.

- Тоді як…?

- Заліз через вікно. Але не хотів би повторювати цей подвиг…

- Ходу нема… Але можу відкрити вікно в кабінеті.

Принаймі це значно скоротить небезпечний шлях.

- Ну що ж, хай буде так. – ми йдемо в кабінет, не запалюючі світла і Седрік підходить до вікна. – До речі… нехай Вортімер буде уважний – вони збиралися звинуватити тебе у замаху на нього. Нехай перевіряє їжу і вікна також. Зі старого крила у палац лізе повно нечисті.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍