Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Девін здивований.

- Ви могли це зробити?

- Не думаю, але я відмовилась тоді використовувати Рея таким чином. Я знала, що Мірган закоханий в іншу жінку, і не захотіла… не захотіла… Мені принизливо було намагатися утримати коло себе чоловіка шантажем.

- Йому варто було подумати про свою любов раніше… А відповідати за свої вчинки – це і є честь чоловіка.

- Ну а я порушила свою честь, чи не так? Ніхто ж мене силою не змушував.

Девін похмуро дивиться на мене і відводить очі. Вочевидь, йому хочеться заперечити, але він себе стримує...

- Менше з тим. Це все, чим ви хотіли зі мною поділитися? – уривисто запитує.

- Кертіс був моїм нареченим. Ще перед війною вони з моїм батьком домовилися про це. Я не хотіла цього шлюбу. Тепер не хочу ще більше, якщо це взагалі можливо. В мене є серйозні підстави вважати, що я недовго в ньому проживу.

У всякому разі, цей шлюб не дасть вам безпеки і поваги.- повільно каже Девін.

- Він вб’є мене. Не одразу, про людське око. Таким чином помститься за свою образу і отримає мої землі. – це теж правда і можна не розповідати Девіну іншого. – Більш за все я хочу врятувати свого сина. Але й сама хочу жити.

- Адже ваш син вспадкує і Лейвуд? Кертіс може захопити і його.

- Справді. Я не подумала про це. – а ще Рей мій нащадок і моя кров. Боги, все ще гірше, ніж я думала! Кертіс не відступиться точно, ні в якому разі. Мені треба бігти.

Весь день я сную в голові плани дій, перебираючи і відкидаючи один за одним. Рей вже спить в моєму ліжку, Грейс пішла до себе, маєток майже заснув – хіба на кухні ще доробляється якась робота. Люди Девіна несуть варту і мені варто лягти, але щось всередині тремтить і непокоїть. Варто заплющити очі – і перед очима пробігають недавні події, і обов’язково стрілець в калюжі крові. Скільки я бачила помираючих в госпіталі – і не всіх вдалося врятувати – але ніколи вони мені так не снилися, хоч за ними й варто було шкодувати. А Кертісовий покидьок сниться. Не дарма кажуть, що війна – не жіноча справа. Але мені доведеться вийти за межі своєї статі. Оскільки мій син має лише матір, мені його й захищати.

Тихе шкрябання за дверима змушує мене підскочити. Воно повторюється знову і я підхожу до дверей.

- Пані, пробачте, - шепоче огрядна кухарка, - але вона прийшла і наказала вас привести…

- Хто? – роблю крок назустріч.

- Та…відьма з лісу… що приходила сюди раніше.

- Я зараз буду. Повертайся на кухню. – жінка присідає і йде, а я накидаю домашнє плаття на нічну сорочку і закриваю свою кімнату на ключ . Щось мені тривожно залишати Рея самого.

На кухні справді сидить Сінна, а в кутку, якомога далі від неї вовтузиться кухарка. Сінна викликає в неї страх – втім, вона сама зверталась до неї, коли хворіли близькі, а я нічим не могла зарадити.

- Як ти?! – хапаю її за руку. – Єлісі, зроби чаю і щось поїсти.

- Так, - каже Сінна, - кусень шинки з комори би не завадив, і побільше.

Єлісі бере ніж і йде в комору, а Сінна присувається впритул і тихо говорить:

- В тебе щонайбільше два дні. Кертіс збирає у себе цілий військовий загін.- і очі її лихоманково виблискують.

- Мірган прислав півтора десятка воїнів, завтра вони будуть тут. - кажу .

- Це добре, але замало. В нього чоловік сорок і покидьки стікаються до нього звідусіль. Тікай у маєток до свекрухи. І не знаю, чи він витримає осаду, але шли гінця своєму Міргану, бо більше немає кому тебе захистити.

- А Лейвуд?

- Він перехопить тебе по дорозі, ти не встигнеш дістатися. Аво… - Сінна дивиться мені в очі, - твого сина він хоче теж. Кертісу відомо тепер, хто його батько.

- І що?

- Не знаю, але це має значення. Твій син його цікавить не менше, ніж ти.

Сінна встає і закутується у рваний плащ.

- Чекай! Зараз Єлісі принесе м’яса, поїж…

- Це пусте, - вона визирає назовні і перед тим, як зникнути в темряві, каже: – Кертіс теж бачить, не забувай! Заховай Рея!

Слова Сінни наповнюють мене жахом. Спокій останніх днів виявився примарним, я втратила час. Гордість Кертіса не настільки велика, щоб влаштовувати справжні війни, він справді потребує нас з Реєм. І я своїми руками позбавила сина захисту! Дружину Варана Кертіс би не чіпав. І навіть якби Мірган мені відмовив. Я могла поїхати в Лейвуд і сховатися там.

Сінна мала розповісти мені про матір раніше! Я сиділа весь цей час, як сліпе кошеня… Прокляття!

- Що трапилося? – фігура Девіна зненацька виростає переді мною у темному коридорі. Я ледве стримую скрик – так несподівано він схопив мене за руку. – З ким ви говорили? Як ця людина пройшла повз охорону?

- Це моя людина, вона…все дуже погано, Девіне, дуже… ми спізнилися…

Цю ніч ми з Девіном і Грейс не спали. На ранок все було готове – одяг, припаси, гроші… Екіпаж повністю завантажений моїми речами, але сама я збираюся їхати верхи . Питання було лише в Міргановому екскорті – чи вони приїдуть зранку чи ближче до вечора. Їхати з ними безпечніше, проте чи маємо ми час чекати.