Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

- Мамусю! Подарунки! Ти не забула? - увірвався до кімнати маленький краган.

- Зараз, сонечко. Мені треба одягнути мою святкову піжаму. Залишиш мене на хвилинку? 

- Лише хвилинку. - скрушно зітхнув хлопчик і вийшов за двері.

- Відчуваю себе якимсь злодієм. - прошепотів, похмуро посміхнувшись, Стас.

- Ш-ш-ш, - вона приставила палець до губ, підійшовши до шафи, закутавшись у простирадло і дістаючи з полиці піжаму і білизну.

- А тут непоганий огляд, - він посміхнувся, показуючи ідеально білі зуби. 

Агата посміхнулась у відповідь і похитала головою, одягаючись. Чоловік же продовжував лежати на підлозі в чому мати народила.

- Одягнись і виходь, - промовила вона пошепки, виходячи з кімнати.

Агата і Данилко сиділи під ялинкою, розвертаючи і розглядаючи подарунки. Данилко дуже зрадів і скейту і першій модельці авто у його майбутній колекції. Оскар подарував новий конструктор Лего. Стас увійшов вже одягнений, саме в той момент, коли Агата відкрила коробочку зі своїм подарунком. Побачивши кулон, вона підняла здивований погляд на нього.

- Я, думала, що загубила його...- промовила з подивом, дивлячись на чоловіка.

- Я знайшов його, коли повернувся на міст, вже після...Він був в моїй кімнаті у квартирі батька. Нещодавно шукав дещо і натрапив на нього, він твій, тож...

- Дякую, - промовила вона, перебуваючи в розгубленості. Потім взяла сережки і знов подивилась на нього. - Не варто було...В мене теж є дещо для тебе. - вона простягнула пакунок Стасу.

- Що це? - запитав він. На мужньому обличчі відобразилось здивування і трохи розгубленість.

- Піжама, така як у мене і у Дані. Вітаємо в клубі. - Агата зніяковіло посміхнулась, коли чоловік відкрив пакунок.

- Дякую. - він явно не очікував, що вона приготувала подарунок і для нього.

- Йди переодягайся! - наказав хлопчик. - В нас сьогодні день вдома з настільними іграми, попкорном і мультиками. 

Агата знизала плечами, продовжуючи усміхатися.

- Гаразд. - Стас вхопив обнову і вийшов з кімнати. 

Повернувшись за пару хвилин, Вітренко присів поряд з сином на диван.

- Наче з розміром вгадала, - промовила дівчина, дивлячись на чоловіка.

- Все ідеально, дякую.

- Ми тепер як справжня родина! - вигукнув Данилко, а Агата зі Стасом перезирнулись. В її погляді була бентега і страх, його світився надією. 

Вони у трьох провели день так, як мріяв Даня. Надвечір Стас все ж зібрався до готелю. Агата хотіла, щоб він пішов, адже в його присутності їй було важко контролювати власні емоції, а варто було йому наблизитись, серце  калатало так, що здавалось станеться серцеіий напад. Їй треба було трохи більше простору, щоб обміркувати все що між ними відбувається. Стаса стало забагато в її житті за останній тиждень. 

- Татко, може ти залишишся? - запитав Данилко, засмучено.

- Я прийду завтра. - відповів чоловік з посмішкою, а потім перевів погляд на Агату і стис губи. Він зі смутком похитав головою. Стас не міг зрозуміти чого так боїться Агата, що її турбує. Їх обох тягне один до одного, в них є спільна дитина, заради якої і варто спробувати, але вона, наче, не хоче пускати його у їхнє з сином життя. Це  дуже дивувало і засмучувало Стаса. Навіщо вона намагається від нього відгородитися, не зважаючи на те, що між ними вже була близькість. Він для себе вже все вирішив. Він хоче будь-що повернути Агату у своє життя. Хоче справжню сім’ю з нею і Данею. Не тільки на свята. Та для цього треба було ще вирішити деяки питання. Адже жити на два міста - це не варіант. З Любимовим вони вже домовились про вихід Стаса з партнерства. Це не повинно стати проблемою, тому що в кожного з них була вже репутація в юридичних колах і клієнти, яким не важливо де саме вони працюють. Саме задля своїх планів, місяць перед відпусткою Стас працював над декількома справами майже цілодобово. Він вже навіть думав про те, щоб перевести свої консультації здебільшого в онлайн, тоді можливо апрцювати і з іншої країни, а на судові засідання він міг би літати. Але спочатку варто це обговорити з Агатою, чи погодиться вона. І він вперше чогось так сильно боявся. Боявся її відмови. Що вона не захоче ризикнути і спробувати побудувати стосунки з ним. А він вже не уявляє своє життя без неї і сина поряд. Ці декілька днів остаточно дали зрозуміти цю просту істину. Вони його щастя. З такими думками він заснув, а прокинувся від наполегливого телефонного дзвінка. На годиннику була лише восьма ранку. Згадавши про різницю у одну годину з київським часом, він прийняв виклик.

Вітаю, друзі) Наступний розділ буде не раніше понеділка, ваш автор трохи прихворів.

Гарних і спокійних вихідних ♥️

Ваша Ніка ♥