Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава 46:Ревнощі дракона та зникнення драконесс

 

Обіпершись на стійку й роблячи вигляд, ніби його цікавлять розкладені брошури, Леон одним оком стежив за Міною і цим кістлявим типом.

Заком.

Тьху!

Йому навіть ім’я того не подобалося, не кажучи вже про решту. Та взагалі нічого не подобалося! Особливо те, що цей вискочень дозволяв собі стояти занадто близько до його заучки. До його Міни.

Ну й нахаба! Посмів назвати її своєю парою! Леон досі дивувався, як примудрився не порвати його ще в лабіринті на тисячу маленьких Заків. Доводилося стримувати раптові, дикі інстинкти, які з’явилися невідомо звідки. Він не хотів лякати Міну.

Про що це вони там базікають? І так довго! Може, домовляються про наступне побачення? Он Зак який задоволений. Аж світиться від радості!

При думці, що Міна може знову зустрітися з цим… прости, Мати-богине, женихом, у Леона щось грізно заворушилося всередині. Щось зарикувало й вимагало вийти назовні.

Навіщо він взагалі пішов разом із ними? Це ж був чистісінький мазохізм! Щосекунди він відчував напругу. Щосекунди доводилося зупиняти себе, щоб не схопити Міну в оберемок і не забрати її куди подалі.

У сенсі, піти.

Дракони вже давно не перетворювалися на звірів і не літали.

Леон задумливо подивився на свої долоні.

Друга стихія? Але як таке можливо? Невже на його магію вплинуло зародження істинного зв’язку? Це було єдине пояснення. Інших варіантів просто не існувало.

Ще тоді, в кабінеті ректора, лорд Сайрус хитро запитав у нього про ініціацію стихією. Можливо, старий лис уже тоді щось підозрював? Він не просто так займав свою посаду. Мав доступ до давніх фоліантів і знав чимало таємниць.

А це означало, що й дядько Леона був у курсі.

Ось чому Його Величність так швидко влаштував племіннику заручини, порушивши закони природи істинних. Він знав, що у Леона могла з’явитися ще одна стихія. А це робило його прямою загрозою для трону.

Жодні запевнення в тому, що Леона ніколи не цікавила влада, не змогли б переконати дядька. Той не довіряв нікому, одержимо тримався за свій титул і був упевнений, що всі навколо жадають його повалити.

Навіть його племінник.

Тепер за будь-яку ціну потрібно було приховати другу стихію. Якщо Його Величність дізнається, він сам візьметься за це питання і неодмінно виведе Міну на чисту воду.

Леон різко вирвав себе з думок і звернувся до працівника лабіринту жахів:

— В якому напрямку пішла дівчина, що була з нами?
 

Чоловік байдуже знизав плечима:

— Без поняття. Напевно, пішла в академію.

— Звідки ви знаєте, що вона студентка академії? — похмуро спитав Леон, свердлячи працівника підозрілим поглядом.

— Ну так… ви ж тут про заняття, тренування говорили. От я й подумав, — відповів той.

Леон помітив, як у чоловіка нервово забігали очі, ніби той занепокоївся. Цікаво.

В академії вже зникло кілька драконес. На перший погляд усе здавалося звичайним, без жодних підозр: дівчата їхали додому, посилаючись на хворобу, а потім не поверталися. Їхні батьки повідомляли, що ті вдало вийшли заміж і навчання більше не продовжать.

І все б нічого… Але Леон непомітно розпитав сусідок зниклих студенток і дізнався, що ті «захворіли» раптово, не попрощалися, просто зникли. Їх навіть ніхто не бачив перед від’їздом.

Деякі ниточки розслідування вели саме до цього атракціону, але прямих доказів у Леона не було. І от тепер Іда…

— Я йду назад, — голос Міни увірвався у  його роздуми.

Леон обернувся. Її кістлявого «жениха» вже й слід простиг.

— Я тебе проведу, — сказав він і, помітивши її похмуро-задумливий вигляд, недбало поцікавився:

 — Як побачення? Не склалося?

— Не склалося, — чомусь сумно зітхнула Міна.

Леон стиснув щелепи. ЧОМУ ВОНА СУМНА⁈

---

Ух, таємниця Зака поки залишилася нерозкритою! Зате стало зрозуміло, чому Леон постійно крутився в компанії різних дівчат… Тепер треба пояснити це Міні!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍