Маїра Цибуліна - ♡♡страсті-мордасті♡♡, Маїра Цибуліна

- І чий це піджак? - запитав мій батько. - І хто тебе привіз на машині? Нічого відпиратися, охорона нам про все доповіла по рації.

- А я і не збиралася нічого від вас таїти, не всі такі, як ви. Мене привіз мій друг Женя Карасьов. Ми з ним так довго розмовляли, що не помітили, як швидко пролетів час. Він мене відвіз до Катошкіних спочатку, але там мені ніхто не відкрив. Тільки даром каблук зламала, крокуючи всі дванадцять поверхів пішки! Такі хороші босоніжки були!

- Ти одягла підбори? – страшно здивувалася моя матуся.

- Ти на них пройшла дванадцять поверхів? - також здивувався мій татко. - Та ти ж більше ніж три кроки не робила, приміряючи шпильки!

- І ти, прочитавши мою записку, приїхала сюди, - весело посміхнулася Муся.

- Ні, я не читала ніяких записок, - спростувала я Мусіну теорію, - там не було ніяких папірців.

- А як же ти дізналася, що ми з татом тут?                                                 

- А я і не знала, що ви тут. Я просто вирішила піти додому переночувати, коли до вас не достукалася. Не йти ж до Жені ночувати! Хоча він тільки про це і мріє!

- Що?! - вигукнули разом мої батьки і тато Мусі.

- Не ночувати ж на вулиці в компанії милих бомжів, - продовжила я, не звертаючи уваги на невдоволення моїх татусів, адже батька Мусі я вважала теж своїм татом.

- Ти хіба не читала мою записку? - запитала Муся.

- Та не було там ніякої записки.

- Як не було, коли я сама її написала і сама поклала на саме видне місце, на стіл.       

- Що? - настала черга нас усіх, крім Мусі, дивуватися.

- Ви не думайте, я ще не зовсім дурна, якою ви мене всі вважаєте через моє біле волосся. Двері я закрити не забула. Так що записку ніхто, крім Доші не зумів би прочитати.

Настала тиша, яку порушила я.

- Муся, пам'ятаєш, ти мені розповідала багато разів, як втратила три ключа від квартири, всі в різний час, але це суть справи не міняє.

- Так, і ще я кожен раз тоді сиділа під дверима, поки тато не прийде з роботи, десь о дванадцятій годині.

- Пам'ятаєш, тому у вас було тільки два ключі: один у Сергія Петровича, а інший у тебе.

- І що? До чого ти хилиш?

Той факт, що у мене не було ключа і через це можливості потрапити в квартиру, щоб прочитати її записку, Муся зрозуміла ще не скоро.