Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

Розділ 29/Асмодей

Тепла вода у ванні дозволяє м’язам розслабитися. Я вимикаю кран, коли бачу, що піна от-от почне вилазити за краї. Хвилин сорок тому у мене було доволі інтенсивне тренування у спортзалі, після якого хочеться просто по-людськи відпочити.

Фоном лунає музика з рекомендацій YouTube і я закриваю очі, щоб знову поринути у роздуми. Останнім часом у мене немає вільної хвилини, під час якої я б міг не думати про пацюка та його плани. Навіть поруч з Норою я все одно зависаю.

Нора… Вона дивовижна. Це дівча якось випадково потрапило в моє життя і вирішило в ньому залишитися. Я не шукав ні нових знайомств, ні почуттів. Але зараз розумію, що отримав ковток свіжого повітря, яке хочеться знову і знову вдихати.

Музика затихає і я чую, як двері відчиняються. Тихі кроки за спиною мене не цікавлять аж ніяк, а тому я навіть не розплющую очі. Хоча краще, щоб мене зараз ніхто не турбував.

Тіло напружуються в мить, коли чужі долоні опускаються на плечі. Ліліт починає розминати м’язи, а мені хочеться сіпнутися. Релакс покидає мене і навіть чужий масаж не спиняє його.

— Чому ти такий напружений? — шепіт на вухо не викликає жодних емоцій. Тільки роздратування.

Дружина залишає мою шию і починає масажувати нижче. Однією рукою вона розминає плечі, а іншою гладить ключиці. Я прекрасно розумію, що зараз відбувається, а тому, коли долоня спускається до грудної клітки, перехоплюю її й розплющую очі. От чого-чого, а цього мені взагалі не хочеться.

— Ти щось хотіла? — голос мій далекий від ніжності.

— Хотіла…, — Ліліт сідає на бортик ванни, щоб показати себе в спокусливій білизні та простежити за моєю реакцією на грайливо закушену губу. Я ж ніяк на це не реагую, — … тебе.

Я починаю здогадуватися, яка розмова мене чекає, а тому завчасно морально готуюся до цього. 

— Ти так давно не торкався до мене. Ітоне, я скучила за тобою. Моє тіло скучило за тобою, — я важко зітхаю і переводжу погляд кудись в стіну. 

Не хочу зараз бачити Ліліт. 

— Кейт…, — мені ставлять палець на губи, змушуючи замовкнути.

— Ми вже 15 років подружжя, але з вигляду й не скажеш, що це так. Не пам’ятаю, коли ми востаннє спали в одному ліжку, про інше вже мовчу. 

Зрозумівши, що розслабитися не вийде, я почав підводитись з води, яка поступово охолоджувалася. Ліліт також встала з бортика, щоб дати можливість мені стати на килимок.

— Ітоне, невже я більше не така приваблива, як раніше? Невже між нами все згасло до кінця? — я потягнувся до рушника, щоб замотати його на талії, але мою руку перехопили.

Ліліт розвернула мене у свою сторону, щоб знову зустрітися поглядом. Мене ця ситуація починає дратувати. Кілька секунд зорового контакту, а далі я бачу, як переді мною починають опускатися на коліна.

— Ітоне, я так скучила за твоєю силою та пристрастю, — під моїм пупком залишають поцілунок. — Мені так хочеться знову стати одним цілим з тобою, — поцілунок у тазостегнову кісточку.

Я спостерігаю за діями дружини та розумію, що нічого не відчуваю, особливо, коли мою чоловічу гордість накривають рукою. Жодного збудження і фізіологічного потягу до жінки, навіть після того, як я кілька місяців не мав нормального сексу.

— Припини! — я підхоплюю Ліліт за плечі й допомагаю їй підвестися. На чужому обличчі читається подив та розчарування.

— У тебе хтось з'явився? Тому ти мене не хочеш? – під акомпанемент дорікань дружини я зміг пов’язати той злощасний рушник, щоб прикрити свою наготу.

— Я тебе не хочу з дня, коли дізнався, що ти мені зраджуєш, — у відповідь отримую ляпаса. 

На мить в очах Ліліт з’являється відтінок страху, коли вона розуміє, що зробила. Я ж потираю щоку, що палає від удару і свердлю жінку поглядом. Їй неймовірно пощастило, що я зараз не злий, а втомлений. Бо інакше б вона начувалася за таку зухвалість.

— Хочеш сказати, що це не ти почала першою спати за моєю спиною? 

— Я може й спала з іншими чоловіками, але завжди була вірна тобі та твоїй ідеології. Не було й дня, щоб я тобі зраджувала, ти ж перейшов цю межу. Я знаю про те, що у тебе хтось з'явився і це не просто інтрижка!

Звідки? Звідки, чорт забирай, Ліліт знає про це? Вона ж безумна, захоче, згодує Нору своїм вірним доберманам. Ця жінка до жаху небезпечна та непередбачувана. Хто їй доніс, що у мене є почуття?

— То це правда. Твої емоції так і кричать про це… Збожеволіти можна.

— Тільки спробуй втрутитися і щось заподіяти їй. Я вб’ю тебе власними руками й навіть не подивлюся на те, як сильно колись кохав, — тепер була моя черга наступати й давити силою. Ліліт доводилося тільки робити кроки назад, доки за її спиною не опинилася стіна.

— Що ж це за жінка така особлива? Чим вона тебе так зачепила? — моя рука змикається на тоненькій шийці, щоб дружина обережно підбирала слова і ще більше не дратувала мене. 

— Тим, що не схожа на тебе, — відрізаю я. 

Перед очима виринає образ невинної Нори. Вона світлий, надзвичайно наївний, промінчик. І якщо спочатку я справді хотів її у своєму ліжку, то зараз мені потрібно більше. Я хочу володіти не тільки тілом, а й душею. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍