Катерина Дако - Купи мене, Катерина Дако

* 38 *

 

 

Навіть після того, як я, напевно, годину простояла під душем, ковтаючи сльози, втому і спустошення так і не витіснила решта почуттів і думок.

Прошлепала до ліжка, загорнувшись у покривало, і лягла обернена ним. Ковдра тут була одна, і її нахабно привласнив собі Федір. Ну і добре. Його я чіпати для розподілу точно не стану. Тому що, судячи з рівномірного дихання, мій начальник бачив уже не перший і навіть не другий сон.

Але сама заснути незважаючи ні на що я не змогла. І навіть майже безсонна попередня ніч, і істерика, яка накрила мене в душі, і просто загальна апатія не допомогли провалитися в рятівне забуття.

Я переверталася з боку на бік, прислухаючись до розміреного чоловічого дихання поряд і приглушених звуків через зачинені двері. І все ніяк не могла повірити, що сама, з доброї волі, продалася цій людині для сексуальних забав.

Думки в голові, як і завжди під час безсонної ночі, були якісь надзвичайно чіткі, але повільні. Розуміла, що на ранок половина з них здасться мені повною нісенітницею і муками, що не стоять ні гроша. Але зараз думалося так, і я нічого не могла з цим зробити.

Цікаво, що він мені запропонує? Зустрічатися кілька разів на тиждень з метою траху? Або бути готовою у будь-який час дня і ночі, коли йому захочеться?

Що один, що інший варіант я не хотіла б. Та й взагалі зараз жоден варіант продовження наших дивних відносин не здавався мені хоч трохи прийнятним.

Але подивимося, що Федір Олександрович скаже вранці, коли розвіється туман злості та образи. А може для нього він і не розсіється. Якби мені не потрібна була сума, набагато більша за ту, що я отримаю за цю так звану вечірку, я б вже давно розгорнулася і пішла від свого шефа. І начхати, скільки б у мене було мисливців порізно чи разом. Нічого, терпіла б. Але, на жаль, мені потрібно більше... набагато більше! І це фактично питання життя і...

Ні, ні і ще раз ні. Зараз не можна ні про що таке думати, інакше можна зовсім мізками рушити.

Чомусь, згадавши причину, яка змусила мене продатися, я ніби протверезіла.

Та що я, маленька чи що? Або цілка малолітня!? Подумаєш, жорсткий анальний секс не сподобався... Нічого. Від мене не відпаде.

Так, боляче і неприємно досі. Але це не означає, що треба взяти і ось так все кинути.

Ну і півроку – теж невеликий термін. А може й менше... Я ж не знаю, як ми домовимось...

 

До ранку я так і не заснула. Дивилася на вікна, що рожевіли в ранній зорі, і намагалася уявити, як це все між нами буде далі. Як поведеться Федір. Що скаже...

А він трохи пізніше повівся вкрай дивно.

Спочатку завертівся і перекинувся на бік обличчям до мене. Прикрила очі, не рухаючись і намагаючись не показати, що я не сплю. Майже фізично відчувала його погляд, що ковзав по мені. Знала, що зараз він розглядає мене як би цілком, оцінюючи, так би мовити, весь комплект. А потім – окремо. Губи, ніс, волосся, заплющені очі...

Не знаю, що він побачив, тільки встав з ліжка майже ривком. Сів, відвернувшись, і насамперед потягнувся до телефону. Щось там швидко написав і відклав гаджет, так більше жодного разу не поглянувши на мене.

А я, як дурна, спостерігала за ним з-під напівопущених вій, готовая будь-якої миті знову прикинутися сплячою. Здавалося б - ось навіщо мені на нього вирячитися? Але я продовжувала вгамовувати свою цікавість, дивлячись якимось поглядом з боку.

Все-таки хоч він і гад останній, але, будьмо відверті, дуже привабливий. Густе темне волосся, трохи довше, ніж прийнято в ділових колах, накачені спортивні плечі, широка спина, що переходить у вузькі стегна, заховані за боксерами.

Після того, як відкинув на тумбочку телефон, шеф підвівся, і я явно побачила ранковий стояк під тонкою тканиною білизни. Це ж треба так, ненаситний якийсь. Хоча, мене він не зачепив...

А може, не захотів будити.

Ага. Вчора захотів у грубій формі нетрадиційний секс, а сьогодні посоромився перервати мій сон. Скажіть, які реверанси...

Тільки я в них не вірю.

Швидше за все, інші причини є, що він не скористався, так би мовити, випадком...

Так і не озирнувшись на мене, шеф вийшов у ванну, і там зашуміла вода. Я б теж із задоволенням встала, тільки одягтися мені не було в що. Хіба що рушником чи покривалом обернутися. Ну нічого, скоро я зможу спуститися вниз і вдягнути свою сукню. Думаю, в ній все ж таки почуватимуся комфортніше.

За той час, поки Федір мився, до нашої кімнати постукали. І, почувши мій дозвіл, офіціант укотив столик зі сніданком. Виходить, ось що шеф писав. Замовлення робив.

Буквально відразу після цього з ванної кімнати з'явився і сам начальник. Згріб рукою зі столика пляшку води і прямо з горлишка випив майже всю. Одним залпом.

Збоку це виглядало так, ніби в нього моторошне похмілля. Хоча, зачекайте, я вчора явного запаху алкоголю не відчула.

Чи це я була трохи не в собі і не звертала уваги на подібні речі?

Звичайно, зараз було б набагато простіше списати все що сталося на те, що він був п'яний і не розумів, що робив. Але ні. Може й випив небагато, але говорив і діяв цілком свідомо. Мабуть, просто  на емоціях. Не дорахувавши до десяти...

А ще - абсолютно не беручи до уваги мій стан і відчуття...

Ну що вже зараз казати...

Хоча... буде цікаво послухати, як він почне розмову...

 

Знаю, мої дорогі, що Федір вас усіх дратує. Мене, до речі, теж))) І вчинки Полі здаються безглуздими...

Але на те воно і книга, щоб приміряти на себе - чи змогла б я так, чи ні. Ось я, наприклад, не можу відповісти, як би вчинила на місці Поліни...

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно