Сергій Ухачевський - Чужа гра

з бригадами, які лягли під Сліпого, а вірних Бондарю нахрін повідстрілювати.

— Готуй Кулю і Князя-молодшого, — продовжив Анджей. — Якщо Кіря за тиждень не впорається, — до мене на розбор.

Ангел заперечив:

— Мій останній аргумент. Від Ольги дізнався. Якось з Іриною та Інною були в нічному клубі. Прийшов Сліпий, дівчата вийшли, сіли у машину, й Ольга побачила, як туди заходить Кіркуєв…

— Чому ти тільки сьогодні про це говориш?

— Ольга розповіла минулої ночі. Але не певна, що то був він.

— Гаразд, чекаємо ще чотири дні. Завтра полечу в Москву до Паші обговорити ситуацію. Візьму тестя, щоб провів переговори з Красновим… А тепер ходім, не будемо псувати радісну подію.

Настрій після такої новини могло покращити тільки спиртне. Цехи з розливу горілки, які працювали легально, залишилися неушкодженими. Андрій, піднісши келих, безголосо заспівав: «Не смачна горілка, не будемо пити», і коли молоді націлувалися, одним духом перехилив чарку.

— У тебе неприємності, — зауважила Ірина.

— Ви колись бачили в нічному клубі Сліпого і Кіркуєва?

Ірина поморщила чоло, пригадуючи:

— Так, схожий на Валіка зайшов туди, коли там був Стас.

— Менше би ти ходила по забігайлівках. Люди різні бувають.

— Мені тоді було дуже самотньо — ти в СІЗО, дома нудно…

— Складний час, кохана, іноді краще понудьгувати вдома.

За столами стояв весільний гул. Старосту перестали слухати.

Народ почав випивати автономно. В Андрія знову задзвонив мобільний — Кіркуєв:

— Завдання виконано. Проблему зліквідовано на дев'яносто п'ять відсотків.

— А це ще як?!

— Відвезли до лікарні. Все залежить од лікарів.

Андрій, роз'єднавши зв'язок, радісно підняв чарку до Князя:

— Гірко! Будемо жити, братику!

Коли під час перекуру Анджей з переможним виглядом повідомив новину Ангелу, той почухав потилицю.

— Підводить тебе твій жидівський розум, — посміявся. — Валік — наш чоловік.

— Тоді я нічого не розумію, — розвів руками Ангел.

— Ця новина повністю компенсує попередню втрату! Тепер і Кірцун замислиться, чи продовжувати з нами грати! А в Москву я завтра таки поїду. Тільки зустрінуся з Валіком і потисну його мужню руку! Всі мої попередні накази анулюються!

37

Замах на Сліпого не став несподіванкою для Максиміва. Свідчення зброєносця дещо пояснили. Компанія Андрія вирішила покінчити з Бондарем. На жаль, затриманий знав мало, твердив, що його все одно вб’ють, як убили напарника Стьопку.

— Тепер зрозумів, у які ігри граєш? — запитав тоді Максимів.

— А шо дєлать? Куда іті, — на базар торгувати?

— Не престижно? Вбивати людину — престижно. Був у Києві відомий вбивця, на його совісті багато трупів… Закопали, як собаку, свої ж на солом’янському кладовищі, без хреста і панахиди. Невже ти не знав для чого зброя, яку ніс?

— Жить как-то нада…

— Жити ціною смерті інших… Ким хочеш стати?

— Ну, банкіром…

— Вчитися для цього не треба?

— Коли є бабки, нікого не інтірісує твій діплом, та й діплом всігда можна купити.

— Скільки тобі платили в бригаді?

— Ну, сто баксів, там, поки в пєшках, а потім обіщяли підняти до ста пійсяти.

— На що витрачав гроші?

— На таксі, там, на сігарєти, на віно, покурити план, кофе з дівчонкою випити, ну, там, прастітутку трахнути. Карочє, як всі нормальні пацани тратив, — на жизнь…

— Знаєш, скільки треба грошей, щоб відкрити банк?

— Тисяч сто…

— За сто тисяч зможеш відкрити тільки двері банку.

— Можна рекетнути, напрімєр, щоб переписали банк на тебе…

— Станеш непоганим банкіром… Будеш давати свідчення в суді?

— Тоді мене вб’ють.

— Ти досі живий тільки тому, що ми перевели тебе в іншу камеру. Якщо перестанеш нас цікавити, підеш назад. Анджей має довгі руки… А так — через рік підеш до в'язниці, перекантуєшся. Коли ми всю цю мерзоту пересадимо, вийдеш на волю, і через якийсь час про тебе забудуть. Тоді зможеш робити кар'єру банкіра.

— Ага, забудуть…

— Ти сам обираєш долю. Ми не допустимо, щоб тебе вбили, тому все, що знаєш, повинен розповісти. Як здійснювали охорону, хто вас тренував, де відбувалися тренування і таке інше. Твого підпису на цих документах не буде…

— А ви принесете празький торт і молока?..

Тієї суботи Максимів поїхав на місце замаху на Сліпого.

Бондар зазвичай рідко був з охороною. Того ж дня від'їхав від дому з машиною супроводу. Не встигли рушити, як з двох позицій автомобілі були обстріляні з автоматів та гранатомета. Заднє авто, в якому їхав, розірвало на шматки. Двоє охоронців перетворилися на вуглики. Як Сліпому вдалося вижити — загадка. Машина, що йшла в авангарді, отримала незначну порцію свинцю. Охоронці залишилися живими, вони й кинулися рятувати Бондара, якого вибуховою хвилею викинуло на асфальт.

Спеціалісти, що проводили на місці експертизу, не вірили в такий щасливий випадок. У лікарні повідомили, що Бондар у важкому стані, з тіла вийнято п'ять куль, уламок гранати, а до того ж — переломи і струс мозку.

Того ж дня за п'ять годин до замаху під Броварами спалахнув цех з розливу горілки. ГУБОЗ інформацію про нього подавав в прокуратуру, і в податкову, і в УБЕЗ, але перевірки захлиналися на підступах до бухгалтерії Калача.

Зрозуміло, підпал — справа рук Сліпого, вбивство — помста за це. Але Сліпий знав про підготовку замаху. Знав — і