Педро Кальдерон де ла Барка - Стійкий принц. Дама-примара

Усі ми, браття, перед смертю рівні, Бо стали всі рабами: Мене в правах зрівняла доля з вами!

Всі йдуть, розкланюючись із Фернандо; залишається Зара, і з’являються Фенікс та Роза.

Фенікс

Наказала ти зірвати Свіжих квітів запашних?

Зара

Певна річ.

Фенікс

У барвах їх Я шукатиму розради.

Роза

Чи не можеш ти сказати, Що за сум тебе гнітить, Дошкуляє кожну мить?

Зара

Що це коїться з тобою?

Фенікс

Сон минув, але журбою Мучусь я несамохіть. Заро, бідняку бува Уночі насниться раптом, Що зробився він багатим, Вранці ж скаже він: овва! Це був сон, а не ява. Та коли він уві сні Бачить злигодні страшні, З ними знов зіткнеться зрання І промовить: ці страждання Не наснилися мені. Не уникнути біди І нема кінця стражданням.

Зара

Тільки, згідно з віщуванням, Вмре хтось інший, а не ти.

Фенікс

Як я можу страх змогти?