Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

і залишили його, заздалегідь підпаливши. А їхній цар, перебуваючи у дерев’яній вежі, побудованій на вершечку міста, причому моссінойки годують його за суспільний кошт й охороняють там, не захотів покинути її, як і той цар, який перебував у раніше захопленому укріпленні, й обидва згоріли разом із дерев’яними вежами.

/27/ Елліни, грабуючи місто, знаходили у будинках торішні запаси хліба, за словами моссінойків, зібрані у скрині згідно із настановами батьків, а новий врожай був ще не змолочений, найбільше було збіжжя. /28/ В амфорах було знайдено солонину з м’яса дельфінів[213] і в різних посудинах дельфінячий смалець, який моссінойки споживають, як елліни оливкову олію. /29/ На дахах лежало багато плоских каштанів без поперечних стінок. Моссінойки брали їх у великій кількості у їжу, зварюючи їх і випікаючи з них хліб. Знаходили і вино, яке в нерозбавленому вигляді було на смак кислим та гірким, але в суміші з водою ставало запашним і приємно смакувало.

/30/ Елліни ж поснідали там і пішли далі, передавши укріплене місце своїм спільникам — моссінойкам. Усі укріплені місця, які належали їхнім супротивникам, були доступні для взяття, тому одні з них жителі залишали, інші здавалися без бою. /31/ А більшість укріплених місць мала наступний вигляд. Вони були на відстані одне від одного 80 стадій, одна більші, інші — менші. Їхні жителі перекликаються між собою, і крик долинає від одного міста до іншого — адже ця область всіяна висотами й глибокими ущелинами. /32/ Коли елліни опинилися у землях дружніх моссінойків, їм показали товстих дітей заможних батьків, вгодованих вареними каштанами, зманіжених, і дуже світлих, майже однакових заввишки і завширшки; їхні спини розмальовані, а попереду вони всуціль вкриті татуйованими квітами. /33/ Вони хотіли на очах у всіх зійтися з гетерами, яких вели із собою елліни, бо такий у них звичай. Всі — як жінки, так і чоловіки — у них білі. /34/ Елліни, котрі брали участь у цьому поході, казали про моссінойків, що це найбільш варварський з усіх народів, через землі яких вони проходили, і найбільшою мірою відрізняється від еллінських звичаїв. Адже вони робили на людях те, що інші роблять лише наодинці, а наодинці поводяться так, як інші поводяться на людях: розмовляли і сміялися самі із собою і танцювали де заманеться, немовби показуючи свій хист перед кимось.

Розділ 5

/1/ Цю країну моссінойків — як ворожу, так і дружню, елліни пройшли у вісім переходів і прибули до халібів. Халіби нечисленні і підвладні моссінойкам, і живуть вони переважно добуванням та обробкою заліза. /2/ Звідти елліни прибули до тібаренів. Країна тібаренів[214] значно рівнинніша, і в ній біля моря — слабко укріплені поселення. Стратеги хотіли напасти на них і віддати їх солдатам на грабунок, і тому вони не прийняли подарунків, надісланих тібаренами, а звелівши послам зачекати рішень наради, принесли жертви. /3/ Однак після багатьох жертвоприношень всі віщуни висловили думку, що боги жодним чином не дозволяють війни. Тому стратеги прийняли подарунки і, проходячи їхньою країною як дружньою, через 2 дні прибули до еллінського міста Котіори[215], колонії Сінопи у країні тібаренів.

/4/ [ До цих місць військо йшло пішки. Довжина шляху, пройденого еллінами під час відступу від місця битви під Вавілоном до Котіор, становить сто двадцять два переходи — 620 парасангів, або 18600 стадій; сам похід у цьому проміжку тривав 8 місяців]

/5/ Тут елліни пробули 45 днів. Упродовж цього часу вони спершу принесли жертви богам і влаштували святкову ходу[216], причому кожна еллінська народність йшла окремо, та гімнастичні змагання. /6/ Провіант брали частково з області Пафлагонії[217], а частково з області котіоритів, бо ті не відкрили їм базару і навіть не прийняли в місто хворих.

/7/ У цей час прибули посли із Сінопи[218], потерпаючи як за місто котіоритів, яке належало їм і сплачувало данину, так і за їхню область, яка, як вони чули, нібито піддається плюндруванням.

/8/ Прийшовши до табору, вони почали говорити, і Гекатонім, який вважався чудовим промовцем, сказав: «Воїни, нас послало місто Сінопа з дорученням передати захоплення вами як еллінами, які перемогли варварів, а також розділити з вами радість від того, що, здолавши, як ми чули, всілякі і неймовірні випробування, ви врятувалися і прийшли сюди. /9/ Оскільки ми теж елліни, то сподіваємося бачити з вашого боку лише добродіяння, а не