Євгенія Сергіївна Захватова - Феномен доктора Хауса

анулювання ліцензії на торгівлю медичними препаратами. Фармацевт, що припустився порушення, теж позбавляється ліцензії. Враховуючи кількість часу і грошей, витрачених на медичну освіту, не кожен лікар стане ризикувати.

І Грегорі Хаус — не виняток: коли в ситуації з Тритером справа заходить задалеко, він поступається, але все одно лише подальше втручання Кадді рятує його, а заразом — і Вілсона, чия ліцензія теж під загрозою. Ризикуючи своєю кар’єрою, Ліза Кад ді дає неправдиві свідчення під присягою. Показавши фальши ві документи, вона заявляє, що перешкодила Хаусу вкрасти оксикодон у мертвого пацієнта. Кадді сказала, що замінила пігулки в баночці звичайним заспокійливим із лікарняної аптеки, оскільки знала, що Хаус був у неадекватному стані. Суддя була настроєна скептично, але вирішила не давати справі ходу. Вона не могла повірити, що Хаус зловживав наркотиками, як запевняв Майкл Тритер. При цьому суддя сказала Хаусу, що він не заслуговує на таких друзів, як Кадді та Вілсон, оскільки вони зробили все можливе, аби врятувати його ліцензію. Навряд чи в реальному житті американський лікар пішов би на такий ризик. Проте не потрібно забувати, що «Доктор Хаус» — розважальне і видовищне шоу, тому розвиток конфлікту адмі ністрації лі кар ні Принстон-Плейнсбо-ро з амери кан ськими законами проходить цілком реалістично, а розв’язка вирішена як традиційний американський хепі-енд.

Доктор Хаус у суді

В Україні така метушня довкола ліцензії сприймається як «їхні звичаї». За останні двадцять років у нас не було жодної гучної справи про порушення лікарем певних правил, після яких порушника позбавили права працювати за фахом. Без рецепта в українських аптеках можна отримати будь-які ліки, включно з трамадолом, що містить наркотик, чим користуються вітчизняні підлітки-наркомани. Навіть якщо у нас вводять обмеження, завжди знайдеться той, хто за певну плату випише потрібний рецепт, нічим особливо не ризикуючи. Єдиний серйозний наступ на українські аптеки відбувся в листопаді 2009 року, коли в зв’язку з епідемією «свинячого грипу» власники почали підвищувати ціни на ряд препаратів, що сприяло неабияким прибуткам фармацевтичної галузі. Спроба регулювати ціни на ліки з боку держави успішною не була: аптечний бізнес давно вже є приватним, тому можливо було хіба що виявляти порушення та штрафувати порушників. Тому проблем з правом на працю, що їх переживають герої «House M. D.», українцям іще довго не зрозуміти повною мірою.

Діагнози Хауса

Ідеї Девіда Шора втілюють у життя 14 сценаристів. На зйомки однієї серії витрачається тиждень, але паралельно знімається відразу декілька епізодів. І оскільки що сім днів глядачам потрібна чергова серія, процес не повинен перериватися, це важка конвеєрна праця. Якість будь-якої з серій мусить бути на висоті, а це означає: від сценаристів чекають творчого підходу, а не бездумного штампування. Спочатку готується чернетка сценарію, який потім узгоджується з продюсером і кілька разів переписується, поки, на думку Шора, якість епізоду не буде наближена до ідеальної. Щоразу перед фіналом чергового сезону починаються перегони, підключається весь штат, аби закінчити його вчасно, щоб шанувальники отримали ту якість шоу, до якої встигли звикнути.

За словами сценаристів, найскладнішим у фільмі є медичний аспект. Перш ніж почати роботу над черговим епізодом, кожен із них перелопачує величезну кількість медичної літератури, і може скластися враження, що вони готуються до іспитів у медичний університет. При цьому за шість сезонів (а це — півтори сотні історій) вони жодного разу не повторилися. Кожен випадок, який доводиться розслідувати Грегорі Хаусу, по-своєму унікальний. Щось узято з практики Девіда Фостера, теж сценариста й одного з медичних консультантів, щось запозичене з практики інших лікарів. «Я думав, болячок забракне на перший сезон. Але теми для епізодів ніколи не закінчаться», — зробив висновок Девід Шор. Тому шоу триває.

Девід Фостер — сценарист і медичний консультант серіалу

Актори, задіяні в серіалі, прагнуть достовірно зображати лікарів, аби в реальність того, що відбувається, повірили не лише глядачі, а й справжні медики, попри скептичне ставлення останніх. Всі, хто бере участь у виробництві «Доктора Хауса», прагнуть у всьому бути точними до дрібниць.

Більшість діагнозів, поставлених командою Грегорі Хауса, пов’язані з інфекційними, автоімунними, неврологічними захворюваннями або захворюваннями печінки, тобто здебільшого відповідають спеціалізації лі карів, що працюють у відділенні діагностичної медицини. Діагностика хвороб найчастіше здійснюється за допомогою одних і тих самих стандартних процедур, хоча Хаус схильний ігнорувати їх. У нього завжди є власна думка, яка вже врятувала життя великій кількості пацієнтів. І навіть коли він у чомусь помиляється, для нього це — цінний досвід, який він використає надалі.

Постановка Хаусом кожного діагнозу нагадує так званий мозковий штурм. Якщо ж він заходить у безвихідь, то не б’ється головою об стіну, а виносить свої діагностичні версії на загальне обговорення. Зазвичай — пише маркером на дошці симптоми і можливі хвороби, якими вони можуть бути викликані. Рішення часто приходить завдяки випадковим зауваженням колег. Крім того, дуже корисними при пошуку ідей виявляються численні питання: якщо все ставиш під сумнів, то рано чи пізно докопаєшся до істини.

У деяких випадках Грегорі Хаус проводить кілька діб у пошуках правильного рішення. Він мислить розважливо, не піддаючись емоціям, і традиційно в кожному епізоді згадується до чотирьох різних захворювань, які можна діагностувати. Почавши лікувати пацієнта від однієї хвороби, Грег зазвичай мимоволі провокує різке погіршення — і залишається задоволений, оскільки справжня причина виходить на перший план. Ближче до фіналу пацієнт здебільшого опиняється між життям і смертю, і лише сміливе нестандартне рішення допомагає геніальному докторові поставити нарешті правильний діагноз.

Скептично налаштовані медики стверджують: більшості хвороб, від яких лікує доктор Хаус, не буває. Чи це так? Спробуємо скласти перелік діагнозів, які згадуються в серіалі найчастіше.

Хвороба Адисона (англ. Addison’s Disease) — хронічна недостатність кори наднирковиків, або гіпокортицизм. Рідкісне ендокринне захворювання, в результаті якого наднирковики втрачають здатність виробляти достатню кількість гормонів, перш за все — кортизолу, гормону стероїдної природи, який протистоїть запальним процесам в організмі. Цей патологічний стан був уперше описаний британським терапевтом Томасом Адисоном. Свою статтю на цю тему, опубліковану в 1855 році, він назвав «Конституціональні й місцеві наслідки захворювання кори наднирковиків». Хвороба може виникнути при сухотному ураженні наднирковиків, пошкодженні кори наднирковиків хімічними агентами (наприклад, хлодитаном), які руйнують здорову тканину. Хвороба Адисона зазвичай розвивається повільно, протягом декількох місяців або років. Симптоми її можуть залишатися непоміченими або не виявлятися доти, доки людина не зазнає стресу.

Грегорі Хаус кілька разів підозрює цю хворобу в пацієнтів, що страждають на безпліддя. В більшості випадків з’ясовується, що підозра на хворобу Адисона