Зигмунд Фрейд - Вступ до психоаналізу

тож ми, дарма що це нерозумно, все-таки соромимось цих сновидь. Тому й напускаємо на них цензуру сновидь і сердимось та соромимось, якщо одному з цих бажань випадково пощастить проникнути в нашу свідомість у такій неперекрученій формі, що ми не зможемо не впізнати його; ба більше, ми часом соромимось і перекручених сновидь, немов і справді розуміємо їх. Згадайте лишень обурення порядної літньої жінки з приводу навіть іще не витлумаченого їй сновиддя про «любовні послуги». Отже, проблему не вирішено, цілком може виявитись, що, й далі розглядаючи проблему зла в сновиддях, ми дійдемо якогось іншого висновку й по-іншому оцінимо людську натуру.

Наше дослідження привело нас до двох результатів, які, проте, — лише вступ до нових загадок і нових сумнівів. По-перше: регресія, здійснювана роботою сновиддя, не лише формальна, а й матеріальна. Вона не тільки надає нашим думкам примітивної форми вираження, а й знову пробуджує властивості, притаманні примітивному психічному життю, відроджує давню зверхність Я, початкові вияви нашого сексуального життя і навіть наше давнє інтелектуальне надбання, якщо під ним можна розуміти символізм. По-друге, ці всі давні інфантильні вияви, що були колись панівними й самодостатніми, сьогодні слід вважати за неусвідомлені, і тепер наші уявлення про них змінилися й розширились. Неусвідомлене — це вже не тільки назва для досі латентного; неусвідомлене — це осібна психічна царина зі своїми формами вираження і притаманним тільки їй психічним механізмом, який більше ніде не діє. Але латентні думки сновиддя, про які ми дізналися завдяки тлумаченню сновидь, не належать до цієї царини; вони радше такі, як і думки, властиві нам, коли ми не спимо. І все-таки вони неусвідомлені — тож як нам вирішити цю суперечність? Ми починаємо здогадуватися, що тут слід провести розмежування. Щось, що походить з нашого свідомого життя і поділяє притаманні йому риси, — ми називаємо це щось денними залишками, — спільно з чимсь іншим, що походить із царини неусвідомленого, бере участь у формуванні сновидь. Саме між цими двома складниками відбувається робота сновиддя. Неусвідомлене, що постає і діє на денні залишки, становить, напевне, доконечну умову регресії. Це найглибший погляд на природу сновидь, який поки що нам під силу сформувати, перше ніж ми дослідимо дальші царини психіки, та невдовзі прийде пора по-іншому назвати неусвідомлений характер латентних думок сновиддя, щоб відрізняти їх від неусвідомленого матеріалу з царини інфантильного.

Можна, звичайно, запитати: «Що змушує психічну діяльність до такої регресії під час сну? Невже психічні подразники, які порушують сон, не можна притлумити без регресії? Якщо внаслідок цензури сновидь психічні процеси змушені маскуватися, послуговуючись давньою, тепер уже незрозумілою формою вираження, то навіщо потрібне відродження давніх, нині вже подоланих душевних поривів, бажань і особ­ливостей, — отже, навіщо до формальної регресії додається матеріальна?» Єдина відповідь, яка могла б задовольнити нас, — та, що лише таким чином може утворитися сновиддя, що в динамічному аспекті тільки таким способом можна усунути подразники сну. Але поки що ми не маємо підстав давати таку відповідь.

Лекція 14

Справдження бажань

Вельмишановні добродійки і добродії! Чи слід мені ще раз нагадувати, який шлях ми вже подолали досі? Що ми, застосовуючи нашу техніку, зіткнулися з перекрученням сновидь і надумали зразу ж оминути його, щоб, вивчаючи дитячі сновиддя, дістати цілком певну інформацію про природу сновиддя взагалі? Що потім, озброївшись результатами цього дослідження, ми безпосередньо приступили до перекручення сновидь і, сподіваюсь, мало-помалу вирішили й цю проблему? А тепер нам слід признатися собі, що знахідки, які стали нашим набутком на цих обох шляхах, не зовсім узгоджуються між собою. Тож перед нами стоїть завдання зіставити і взаємно відкоригувати їх.

Обидва напрями досліджень переконали нас, що робота сновиддя полягає, по суті, в перетворенні думок у галюцинаційне переживання. Як саме це стається — річ загадкова, але цю проблему має з’ясовувати загальна психологія, і нам тут немає потреби розглядати її. З дитячих сновидь ми дізналися, що мета роботи сновиддя полягає в тому, щоб через справдження бажань усунути психічні подразники, які порушують сон. Про перекручені сновиддя такого стверджувати не можна, поки ми не навчимося тлумачити їх. Проте з самого початку ми сподівалися, що перекручені сновиддя можна буде оцінювати з тих самих позицій, що й інфантильні. Вперше наші сподівання справдились, коли ми дізналися, що всі сновиддя — насправді сновиддя дитини; що вони використовують інфантильний матеріал, що їм властиві пориви й механізми, притаманні дитячій психіці. Опанувавши проблему перекручення сновидь, нам слід братися за дослідження, чи зберігає свою силу уявлення, що сновиддя — це справдження бажань, навіть у випадку перекручених сновидь.

Нещодавно ми вже тлумачили цілу низку сновидь, проте нітрохи не брали до уваги справдження бажань. Я переконаний, що у вас при моїх поясненнях не раз проривалося запитання: «Де ж поділося це справдження бажань, яке нібито становить мету роботи сновиддя?» Це питання дуже важливе: саме його раз по раз підносять наші критики-дилетанти. Як ви знаєте, людство інстинктивно борониться проти всяких інтелектуальних новацій. Один зі способів такої оборони полягає в тому, що новацію миттю якомога применшують і, де можна, зводять до одного афористичного вислову. Для нового вчення про сновиддя цим афористичним висловом стало «справдження бажань». Дилетант запитує: «Де справдження бажань?» Тільки-но почувши, що сновиддя має бути справдженням бажань, дилетанти запитують і, ще не закінчивши питати, відповідають заперечно. Вони зразу пригадують незліченні власні сновиддя, в яких їм доводилось відчувати всілякі прикрощі — аж до смертельного жаху, — тож це твердження психоаналітичної теорії сновидь видається їм просто неймовірним. Було б легко відповісти, що в перекручених сновиддях справдження бажань виявляється не безпосередньо, спершу його треба відшукати, а пошуки будуть успішні лише після того, як витлумачити сновиддя. Ми знаємо також, що бажання, які лежать в основі перекрученого сновиддя, — це заборонені, відтручені цензурою бажання, наявність яких стала причиною самого перекручення, приводом до цензурного втручання. Але критикам-дилетантам нелегко втовкмачити, що до інтерпретації сновиддя нема чого й запитувати про справдження бажань. Вони щоразу забувають про це. По суті, їхнє неприхильне ставлення до теорії справдження бажань — не що інше, як наслідок дії цензури сновидь, що спонукала поставити замість справжнього бажання замінник як результат відхилення тих цензурованих сновидних бажань.

Звичайно, ми відчуваємо потребу пояснити й те, чому існує так багато сновидь із неприємним змістом, а надто сновиддя, де є страх. Тут ми вперше стикаємось із проблемою афекту в сновидді, що заслуговує на самостійне дослідження, до якого, на жаль, ми не можемо взятись. Якщо сновиддя — справдження бажань, прикрих відчуттів у сновидді не повинно бути; тут, здається, критики-дилетанти мають слушність. Проте питання ускладнюють три додаткові міркування, про які ті критики не подумали.

По-перше: може статися, що роботі сновиддя не пощастить створити цілковите справдження бажань, тож частина прикрих почувань із думок сновиддя зостанеться і в явному сновидді. Тоді аналіз мав би показати, що ці думки сновиддя були ще прикріші, ніж на них збудоване сновиддя. Це мало б підтверджуватися щоразу. Тоді б ми припустили, що робота сновиддя не досягла своєї мети, як не досяг мети — погамування спраги — і сон про пиття води, спричинений нестачею води. Людина й далі відчуває спрагу і змушена прокидатись, щоб напитися. Але все-таки це справжнісіньке сновиддя,