Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

чоловік не відповідає йому взаємністю та не звертає на нього особливої уваги, то відразу всі домашні вислуховують з якою поганою людиною звела його Доля. У Києві зять кілька років спілкувався з успішним, але непутящим бізнесменом з Великобританії, п’яницею і гульвісою, але так з ним конфліктував, що коли мамі зятя і бабусі потрібно було знайти спонсорів у цій країні, щоб погодилися їх прийняти, як українських біженців, то зять не наважився просить про це свого приятеля. То навіщо скільки часу і сил було тратити на англійця? Щоб хизуватися перед усіма своїм спілкуванням з жителем Туманного Альбіону! У кого ще є такий приятель? То - то!

Коли зять у Канаді хоче зробити чергову дурницю, то ми з дружиною лише мовчимо, я хапаюся за голову та іноді не втримуюсь і коментую його дії нехорошими словами. Щоб не втрачати любов зятя, його мама і моя донька завжди повністю підтримують усе, що він робить. Як зять не може зрозуміти, що він не те, що в Канаді, а й в усьому світі нікому не потрібен, крім родини? Зять ображений на рідних за те, що не потурали його минулим і нинішнім дитячим примхам? Єдині на планеті, хто його люблять і цінять, - це сім’я і родина. Все інше – то дим, туман. Які друзі? Які приятелі? Та ще й у Канаді! Канадські приятелі заздрісні й бояться, що зять зможе жити краще і щасливіше за них. Прикро, що зять не може знайти кращих приятелів? У Канаді в зятя почали з’являтися якісь комплекси невпевненості чи своєї меншовартості щодо знайомства і спілкування з канадцями, у глибині душі розуміє, що його історії про минулі хуліганські подвиги й великі досягнення в бізнесі не допоможуть йому заприятелювати з канадцями.

Мені здається, дехто зі знайомих зятя в Канаді, особливо роботодавці та його колеги, вважають зятя смішним актором, який дає прем’єри нових комедій. Розповідають всім знайомим про українця, який запалює своїми витівками, часом, сіре й одноманітне канадське життя успішних людей. Запалюй далі, друже! Через свою вдачу зять потрапляє з одної халепи в іншу, як зірка німого кіно Чарлі Чаплін. Весь час падає. Всім довкола весело від цього, а нам, його родині, не до сміху. Приятелі, взагалі, в захваті та, як на боксерському матчі, стрибають до неба й просять зятя продовжувати їх і веселити:

-Мочи його!

-Що? Слабо справитися з двома пенсіонерами? Коли ти їх вже виженеш?

-Жени всіх у шию! Ти молодий і красивий, зробиш ще і сина й дочку.

Така безвідповідальна поведінка друзів і приятелів вселяє в зятя віру у свою правоту і він робить помилки ще з більшою силою. Накручений кращим другом дитинства та й іншими добрими приятелями зять на рівному місці може вдома підняти величезну хвилю з негативу. Іноді хвиля гніву зятя така висока, що домашні почуваються спортсменами, що мчать на її гребні, стоячи на плоскій дошці під радісні вигуки та улюлюкання кращих друзів зятя на березі.

Відколи приїхав в Канаду, вже 3 роки зять живе в постійному стресі. Як часто і в дітей, реакції на стрес зятя часто нерозумні, безвідповідальні й виливаються в якісь дурниці: не може зняти напругу після роботи й приїздить з роботи злий, домашні його дратують, їсть, запирається в кімнаті й нікого не хоче бачити, не виходить до ранку, як підліток, не хоче відриватися від комп’ютера з грою в танчики. Зятю дуже подобається, коли друзі називають його Танкістом за любов до онлайн ігор «Танки». У веселій і безпечній та комфортній домашній атмосфері гри на екрані ноутбука відчуває себе танковим асом з неймовірними баталіями, дикою крутістю, динамікою війни. За три роки перебування в Канаді зять у цій популярній грі підбив сотні ворожих машин. Бідолашний знімає напругу.

Якось зять закрився в себе в кімнаті, лежав біля вікна на ліжку з комп’ютером та грав у «Танки», а мимо, як і кожного вечора, з собачкою проходила власниця будинку, який ми в неї винаймаємо. Симпатична хазяйка побачила зятя та мило помахала йому рукою. Відтоді зять живе з закритими вікнами й не переносить, коли внук забігає до його кімнати й, найперше, намагається відкрити жалюзі на вікнах. Перед приходом зятя з роботи, щоб його не провокувати на поганий настрій і висловлення претензій до членів сім’ї, ми намагаємося закривати вікна. Мені здається, якщо так і продовжуватиметься, то зятю таки доведеться звертатися до професійних психологів. На вихідні спить чи дрімає цілими днями й роздумує про свою нелегку долю іммігранта й тужить за золотими роками в Києві. Коли вже немає сил спати, то вигадує якусь причину, щоб до ночі десь пропадати. На авто вже багато разів їздив на Ніагарський водоспад, ганяє до океану за кілька тисяч кілометрів, до національних і місцевих парків, до невеличких канадських містечок з крутими назвами, типу Лондон, Париж, на багатогодинні тренування, плавання в басейні, до друзів і знайомих.

На відміну від моїх з дружиною батьків мама, бабуся, багато знайомих зятя були розлучені, та й зять сам жив у неповній сім’ї й це для нього нормально, тож ми боїмося, що чоловік моєї дружини теж може задуматися про розлучення. Внук за день багато разів згадує батька і любить його найбільше за всіх людей на світі, навіть більше, ніж свою маму. Зятю не замінять сім’ї ніякі друзі та приятелі, які йому потрібні, щоб хизуватися перед ними своїми досягненнями в житті. Відчуває себе перевантаженим дорослими обов’язками голови родини й батька. Любов сина – то великий дар Небес для зятя. Я турбуюся про внука від його народження. Перший рік вночі навіть спав біля його ліжка, годував, міняв памперси. Нині щодня няньчу.

Внук нікого так сильно не любить, як тата, який для малюка наче Бог. Внук дещо покращена версія зятя. Я, певне, не найліпша нянька. Може маленькому передається нервозність у домі – тому все б’є, ламає, розсипає борошно по всьому будинку чи розливає воду з пляшок, його ні на хвилину не можна залишити без догляду. Все в орендованому нами будинку зроблено сяк – так, хоч це житло, як каже власник, без проблем можна продати за 1 мільйон доларів: внук легко ламає фанеру на дверях, схопив кусок засохлої фарби й зідрав її майже з половини дверей, без проблем вириває грати в підлозі, через які йде обігрів кімнат, руками розкрутив ручки на дверях, які були погано закріплені. Я спочатку сприймав як