Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

до телефонних розмов зятя. Він вирішив розмістити членів своєї майбутньої бригади у підвалі будинку, який ми орендували. Те що на весь будинок одна плита, один кухонний стіл, один унітаз, один душ та одна мийка, якими всі ми користуватимемося разом з його підлеглими, а в будинку немовля, то такі дрібниці зятя не турбували. Найбільше моя дружина хвилювалася, щоб зять не викликав у Канаду внука її двоюрідної сестри, який дуже добре до нього відноситься. Коли зять розповідав власникам будинків, що активно запрошує всіх знайомих до Канади, то хазяїни, щоб була причина підняти нам ціну за винаймання житла, намагалися з різних причин якнайчастіше приходити до нас і крадькома скрупульозно оглядали житло, сподіваючись знайти сліди перебування ще якихось людей. Згідно з канадським законодавством власник житла не має права заходити до свого будинку без дозволу тих, кому здав своє житло. Коли ви не отримали такого дозволу від людей, які винаймають житло, то такий дозвіл може дати лише суд. І це стосується всіх без виключення, зокрема, і поліції та комунальників. Ми полегшено зітхнули, коли знайомі зятя не повелися на його агітацію і ввічливо послали якомога далі, а наш вождь перемкнувся на наступну божевільну ідею.

Зять зовсім не вміє планувати. Давай йому все і відразу, або побіжить далі. Спочатку говорить і діє, а потім включає голову. Через відсутність планів і дисципліни потрапляє з одної халепи в іншу в Канаді, де всі живуть з калькулятором в голові. Видається, зять ще й вчив приятелів як знущатися з близьких людей. І результати є: від одного через постійні докори пішла громадянська дружина; інший хоче відправити одну свою дитину в Азію на батьківщину матері, бо може не потягти її утримання в Канаді, за що та, певне, зненавидить його до кінця життя; а з якою радістю зять повідомив, що його слабовольний недалекий кум вміє поставити на місце свою дружину, значно розумнішу і мудрішу за чоловіка.

Усі приятелі та друзі швидко зрозуміли, що на відміну від своїх розмов зять починає опускатися і перетворюється на ходячу проблему, то відразу почали тримати його на відстані, бо зрозуміли, що невдовзі проситиме у них гроші в борг під свої сумнівні обіцянки розрахуватися. Так і сталося. Всі друзі – приятелі відмовилися кредитувати його майбутні успіхи. Зять просив кума виступити гарантом його банківського кредиту, але кум сам ледве виплачує іпотеку за будинок і його ще й не викликають на роботу. Коли зять не зможе виплачувати кредит, то банк знайде спосіб здерти гроші з гаранта, у якого є будинок та авто.

Колишній колега по роботі перестав запрошувати зятя на домашні святкування за 200 кілометрів. Останній раз цей колишній організував прекрасне святкування дня народження своєї доньки, на яке попросив зятя привести й мого внука. Зять дуже зрадів, коли перед самим від’їздом на святкування його син заснув. То беріть сонну дитину, доки доїдете, внук проснеться. Ні! Чому? Бо малюк на святкуванні потребуватиме уваги й заважатиме зятю розповідати про свої хуліганські подвиги в Києві й грандіозні досягнення в Канаді? Тож на дитячому святі без дитини був лише зять та моя донька і разом з дітьми їли смаколики та грали в ігри з малятами.

Друг дитинства теж не захотів позичати грошей. Коротше, зять телефонував усім знайомим і всі відмовили. У мене складається враження, що місцеві приятелі зятя вже не дочекаються, коли вже він побіжить в якусь іншу провінцію чи країну за наступними пригодами. Усі приятелі тільки за. І якомога далі, бо з такими краще спілкуватися на відстані. Біжи, друже, біжи! Набрид усім. Показуй далі циркові номери. Хоча, як мені здається, канадцям нуднувато від спокою та стабільності й конфлікти зятя з роботодавцями та близькими людьми – то для них безплатна розвага. Справжнє то лише сім’я, все інше – пусте.       Розуміння дружби в Канаді й Україні дуже відрізняється. На зустрічах друзів і знайомих не заведено скаржитися на життя, говорити про роботу. Майже всі в Канаді, коли зустрічаються, то запитують як справи, але це запитання просто підсилює звичайне привітання і надає більшої ввічливості та доброзичливості, бо насправді їх ваше життя не цікавить, адже в кожного своїх проблем і турбот вистачає. Іноді, особливо, телефоном зять серйозно сприймає запитання «як справи» й починає годинами розповідати знайомим канадцям як у нього все погано і йому потрібна допомога. Тож співрозмовники вже й не раді. Стараються не запитувати в зятя як справи, щоб його годинами не несло та не кортіло посвячувати їх у всі подробиці свого життя – буття.

Якось я півдня їхав з родичкою в автобусі. Щоб у дорозі час летів швидше, розповідав про свої смішні любовні пригоди. У відповідь на мою щирість родичка зізналася, що хоче стати відьмою й вивчає магію. Прочитала задом наперед молитву й почала пояснювати сенс ритуалів згідно з відомою старовинною книгою про відьом. Мене вчили як викликати людей на відвертість та спонукати їх розкривати душу, але це вже було занадто. У відвертості теж має бути межа! Я не здивуюсь, якщо зять розповідатиме новим знайомим подробиці інтимного життя. Наприклад, що за 3 роки жодного разу цілу ніч не спав з дружиною. За свідченнями охоронців і соратників Сталін і Брежнєв спали в одному ліжку з дружинами, хоч керували найбільшою й найпроблемнішою країною світу та ще й самі встигали створювати державі й народу купу труднощів. Я з дружиною сплю в одному ліжку й нині. Я старомодний? Кум зятя нічого не розповідає про себе. Після знайомства з зятем у кума з'явилося чимало проблем. Кума робить зятя винуватцем невдач чоловіка. Зять заздрить куму за канадський паспорт, керівну посаду, вчасно виплачену іпотеку.

Я й не зустрічав у Канаді ні в кого бажання так же сильно пліткувати чи перемивати кісточки знайомим, як в Україні, чого, зізнаюсь, мені іноді не вистачає, як письменнику й колишньому журналісту. У Канаді другу допоможуть лише коли на цьому гарантовано щось зароблять. І канадці не винні. Життя в Канаді таке. Та й не лише в Канаді. У Канаді трапляється так, що українці дружать - дружать, а потім хтось добивається кращих результатів у житті, і замість дружби приходить суцільна заздрість і вже й зустрічатися не хочеться.

В людях зять не розбирається. Дружить з усіма заради того, щоб перед ними чимось вихвалятися. Вже трохи набридло, що кожне його знайомство з новим чоловіком породжує захоплення і ледь не обожнювання, а потім, коли цей