Верона Дарк - "Невільниця серця", Верона Дарк

Розділ 51: Нові горизонти

Вранці Алія прокинулась раніше звичного. Серце билося швидко, в голові крутилися думки — чи правильно вона чинить, чи не буде шкодувати? Айша ще така маленька… А якщо їй щось знадобиться, а мами не буде поруч? Але ж їм потрібно жити. Потрібно думати про майбутнє.

— Все буде добре, доню, — прошепотіла вона, ніжно поцілувавши Айшу в лобик, поки та солодко спала.

Захра йшла поруч, підбадьорюючи її. Коли вони підійшли до кафе, у Алії ноги стали ватяними. Але вона зібралася з силами й зайшла всередину.

У кабінеті на неї вже чекав власник — молодий чоловік років тридцяти, з приязною усмішкою та впевненим поглядом. Його звали Арман.

— Дуже приємно познайомитися, пані Аліє, — він підвівся, щоб потиснути руку. — Ваша випічка — справжня магія. Усі клієнти питають тільки про неї. І я вирішив, що хочу бачити вас у нашій команді.

Алія трохи ніяковіла, але Арман говорив легко і невимушено. Він розповів, що кафе — лише один із його бізнесів, що в нього є мережа ресторанів, але саме це місце він тримає з особливою любов’ю.

— Тут я починав, — сказав він, усміхаючись. — І хочу, щоб це місце розвивалося з такими людьми, як ви.

Він запропонував Алії гарну зарплату, гнучкий графік — з урахуванням того, що вона мама. Робота лише в першій половині дня, з можливістю забирати Айшу після обіду й бути з нею увечері.

Алія трохи розгублено мовчала, не вірячи, що їй так щастить. Але серце підказувало — це її шанс. Її новий шлях.

— Я погоджуюсь, — нарешті відповіла вона з тремтінням у голосі. — І… дуже дякую вам за довіру.

— Повірте, пані Аліє, це нам пощастило, що ми вас знайшли, — щиро сказав Арман.

І в цей момент Алія відчула — щось змінюється. Можливо, життя знову починає посміхатися їй.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍