Ана-Марія Еріш - Отрута шипів, Ана-Марія Еріш

П'ятнадцять років я не бачила свою доньку. І цей час став найгіршим в моєму житті, адже я відчувала, що вона жива. Та ніч, коли вона зникла, назавжди відбилася у моїй пам'яті, кожного дня знищуючи мене зсередини. В ті моменти я шкодувала, що вампіри не можуть так просто померти. Та й не могла цього зробити заради тих, хто мені близький. Джейкоб і так втратив майже усіх близьких йому людей. Залишилися лише я, сестра та тепер ще й Аларік. Заради нього я маю бути сильною та витримати все...                                                                                                                      

Я ніколи не вірила, що вона померла. Материнське серце відчувало, проте факти говорили самі за себе. Тоді ж Кларіса зовсім з'їхала з глузду, провівши ритуал, через який в Аларіку жив демон. Шкода, що ми не дізналися про це одразу, адже можна було врятувати хлопчика. А потім ще й смерть чоловіка зробила все ще гіршим. Нам довелося з Джейкобом забрати Аларіка до себе, якого ми виростили як рідного сина. Ми би все одно це зробили, навіть якби моя донечка була поряд. Рік став нам як син. І саме він й є зараз головним претендентом на трон. Ми його справді любили, проте досі сумували за Дарсаною.                                                                                                                               

Коли Оракул повідомив нам про те, що Аларік навчатиметься в Королівській Академії, ми втратили всяку надію. Це означає, що він і є майбутнім королем. Але хлопець народився в жовтні, тому йому довелося чекати. Коли померла Кларіса, вона повідомила нам неймовірну новину. І ми би мали зненавидіти жінку, та вона ж була не винна у власній одержимості. Такою її зробила трагедія. Тому ми пробачили.                                                                                                                           

А я ж розуміла, що зараз моя донька б навчалася тут, в Академії. А я ж ніколи не була в цій місцевості, адже мене виховували воїном. Та через кохання я стала королевою. Ми приїхали раніше, тому я і вирішила подивитися на сад. І там сиділа досить гарна дівчина, що так сильно мені когось нагадувала. Невже в Королівській Академії є ще вампіри?                                                        

Кінець