Деніель Пінк - Драйв. Дивовижна правда про те, що нас мотивує

ухвалення значних рішень, а декотрим і взагалі дозволив самим визначати розмір своєї зарплати. Результат: за Семлерового (не)командування, фірма «Семко» щорічно зростала на 20 % ринкових показників упродовж останніх двох десятиріч. Ця книга поряд із недавньою книгою Семлера «Семиденний Вікенд» показує, як втілити його карколомну й ефективну філософію на практиці.

Філософія типу І. «Я хочу, щоб кожен у „Семко“ був наполовину самодостатнім. Компанія організована (хоча, можливо, це неправильне слово для нас) таким чином, аби ніхто ні від кого не залежав, а особливо від мене. Щоразу, коли я повертався з довгих відряджень, мій офіс рухався і щоразу в напрямку зменшення, і я вважаю, це можна сприймати як те, чим варто пишатись».

Мистецька війна: прориваємося крізь блокади та перемагаємо у своїх внутрішніх креативних боях

Стівен Прессфілд

Сильна книга Прессфілда одночасно поєднує в собі мудрі роздуми над блокадами, що стоять на шляху до творчої свободи, та жвавий план битви для придушення спротиву, з яким ми зустрічаємось, коли ми збираємося творити щось величне. Якщо хочете добрячого стусана у своїй подорожі до майстерності, то це він і є.

Філософія типу І. «Можливо, людська раса просто не готова до свободи. Можливо, повітря свободи надто розріджене, аби ми могли ним дихати. Якби жити без свободи було легко, я б точно не писав цієї книги, та ще й на цю тему. Парадокс полягає в тому, що Сократ уже давно продемонстрував, що по-справжньому вільний індивід – це індивід, межі свободи якому диктує лиш його майстерність. Тим часом ті, хто не може опанувати себе, приречені шукати господарів, що керуватимуть ними».

П’ята дисципліна: мистецтво та практикування навчальних організацій

Пітер М. Сендж

У своїй класиці менеджменту Пітер Сендж знайомить читачів із «навчальними організаціями», в яких автономне мислення та спільне бачення майбутнього не лише заохочуються, а й розглядаються як елементи життєво необхідні для добробуту організації. П’ята дисципліна Сенджа – гарна версія розумного організаційного супутника на шляху до поведінки типу І.

Філософія типу І. «Люди з високим рівнем особистої майстерності здатні послідовно усвідомлювати результати, їх досягнення є найбільш важливими для них – і справді, вони розглядають своє життя, як художник розглядає своє творіння. Вони роблять це, стаючи відданими самовдосконаленню, що триває все життя».

Послухаймо гуру: Шість бізнес-мислителів, які розуміють, що до чого

Хоча список компаній, які користуються мисленням типу І, дуже короткий, створення дедалі більшої кількості таких організацій – лише питання часу. Шість бізнес-мислителів у поданому нижче списку здатні скерувати в правильне русло будь-який процес створення організації, що пропагуватиме автономію, майстерність імету.

Дуглас Макґреґор

Досьє. Соціальний психолог та один із перших професорів Школи менеджменту Слоан при МТІ. Його фундаментальна праця 1960 року «Людський бік підприємства» додала до практичного менеджменту життєво необхідну частку гуманізму.

Велика ідея: Теорія Х та Теорія Y. МакҐрегор описав два абсолютно різні підходи до менеджменту, кожен з яких ґрунтується на різних аксіомах людської поведінки. Перший підхід, який він називає Теорією Х, припускає, що люди уникають зусиль, працюють лише задля грошей та безпеки, а отже, потребують, аби їх контролювали. Другий підхід, який він назвав Теорією Y, передбачає, що робота, так само як гра та відпочинок, є для людини природним заняттям, і що ініціативність та креативність є явищами поширеними, тож якщо людина віддається меті, то вона й сама шукатиме відповідальності. Теорія Y була точнішим і, безперечно, ефективнішим підходом до менеджменту.

Філософія типу І. «Менеджери часто скаржаться мені на той факт, що їх підлеглі „нині“ не беруть на себе відповідальності. Мені стало цікаво дізнатися, як часто ті самі менеджери щоденно наглядали за результативністю своїх підлеглих. І виявив, що інколи вони вдвічі або й утричі менше звертали на них уваги, ніж на самих себе».

Більше інформації. Як я вже пояснював у розділі 3, «людський бік підприємства» є основоположним предком Мотивації 3.0. Хоча МакҐреґор написав книгу вже п’ятдесят років тому, його спостереження про ліміти контролю залишаються разючими, актуальними та доречними.

Пітер Ф. Дракер

Досьє. Найбільш впливовий мислитель менеджменту ХХ століття. Автор дивовижної кількості друкованих праць – з-під його пера вийшла сорок одна книга. Він вплинув на спосіб мислення двох поколінь генеральних директорів компаній, отримав Президентську медаль США Свободи й тридцять років викладав у бізнес-школі університету Клермонт Ґредюейт, яка сьогодні названа на його честь.

Велика ідея: самоуправління. Джим Коллінс одного разу написав: «Початковий внесок Дракера – це не одна ідея, а ціла плеяда робіт, у яких одна величезна перевага: майже всі вони закономірно правдиві». Дракер придумав термін «робітник знання», передбачив злет неприбуткового сектору та був серед перших, хто наголосив на головуванні клієнта в бізнес-стратегії. Хоча найбільше він відомий своїми поглядами на бізнес-адміністрування. До завершення своєї кар’єри Дракер «засвітився» на ще одному фронті: самоуправління. Зі зростанням показників особистісного довголіття та занепадом гарантій працевлаштування, стверджував він, індивідам варто замислитись, якими є сильні сторони їхньої особистості, що вони можуть дати суспільству та компаніям і як їм підвищити свою результативність. «Потреба в самоуправлінні, – писав він згодом, перед смертю у 2005 році, – є творити революцію у людських відносинах».

Філософія типу І. Від розумових працівників варто вимагати, аби вони самостійно встановлювали собі завдання та очікуваний результат, бо розумові працівники мають бути автономними… Працівників слід попросити продумати варіанти плану виконання завдання, а потім здати їх на розгляд. На чому мені варто сконцентруватися? Яких результатів від мене можуть очікувати й до чого готуватися? Коли буде дедлайн?

Більше інформації. Дракер написав багато книг, і чимало книг було написано про нього, але хорошим читанням є «Дейлі Дракер» – маленький «смарагд» вагою 366 прозрінь та способів застосування ідей автора на практиці. На тему самоуправління прочитайте статтю Дракера «Управляючи собою» в одному з випусків «Гарвард Бізнес Рев’ю» 2005 року. Щоб отримати більше інформації та доступ до електронних архівів його робіт,