Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

В лікарняній палаті панувала тиша. Ясмін лежала на ліжку, в очах — порожнеча. Вчорашній обморок, крапельниці, постійне запаморочення… І ось сьогоднішні слова лікаря звучали в її голові знову і знову:

— Ви вагітні. Терміни ще малі, але дитина розвивається. Стрес вас виснажив, але малюк тримається.

Ясмін мовчала, її пальці нервово стискали ковдру. Вона не могла в це повірити. Щастя? Паніка? Біль? Зрада? Всі емоції злилися у гіркий клубок у грудях. Сльози текли по щоках без звуку.

Зейнаб сіла поруч, узяла її за руку:

— Ти не одна, Ясмін. Ти сильна. І в тобі вже є хтось, заради кого варто жити.
— Але як я? Як я буду одна з дитиною? — Ясмін схлипнула, дивлячись у стелю. — Я не знаю, чи витримаю…

— Ти витримаєш, бо ти — мама. А мами завжди витримують, навіть коли здається, що не можуть більше. Я з тобою. Ми разом це пройдемо.

Ясмін стиснула її руку. Сльози більше не були такими гіркими. Десь у глибині душі з’явилося маленьке світло — слабке, але живе. Тепер у неї є хтось, кого вона повинна захистити. Хтось, хто зробить її життя іншим.