Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

Таємниці минулого

Кейт скрикнула від нового, майже нестерпного спазму. Вона відчувала, як її тіло розривається від болю, а холодний піт вкривав обличчя. Важке дихання перетворилося на хрип, а руки судомно вчепилися в старий, потертий плед.

Реяна напружилася, її обличчя залишалося непроникним, але очі видавали тривогу. Двері раптово відчинилися, і на порозі з’явилася стара жінка. Від неї віяло силою, таємничою і непохитною. В її очах відбивалися роки, знання й щось, що змушувало кров холонути.

Реяна одразу зрозуміла—це драен.

Жінка мовчки оглянула Реяну, потім перевела погляд на Кейт, яка корчилася від болю.

— Я тут, щоб допомогти, — її голос був спокійним, але в ньому відчувалася беззаперечна влада.

Повітря в кімнаті стало густішим, коли двері відчинилися знову. Цього разу увійшла ще одна фігура—висока, впевнена, з темною усмішкою, яка ледь торкалася куточків губ.

— Я рада, що ти прийняла моє запрошення, Верховна Жриця, — з неприхованим сарказмом мовила Морвенна.

Даргана не зрушила з місця.

— Я вже не Верховна Жриця, — її голос був рівним, але в очах спалахнув гнів.

— Ти  пам’ятаєш, що я оворила в нашу попердню зустріч… — Морвенна нахилила голову, її посмішка стала ще гострішою.

— Що вона буде останньою для нас обох, — тихо відповіла Даргана.

— Світанку ні ти, ні я не побачимо, — Морвенна засміялася, її сміх був моторошним, холодним, як подих смерті.

Реяна ковтнула клубок у горлі й напружено перевела погляд то на одну, то на іншу жінку.

— Що смішного? — Даргана не зводила з відьми пильного погляду.

— Те, що чистокровна відьма і чистокровний драен помруть, рятуючи перевертня. О, яка іронія, хіба ні? — Морвенна схилила голову, її очі блиснули, мов леза кинджалів. — Хоча для тебе це не просто перевертень. Це твій перший правнук.

Даргана різко вдихнула, в її очах з’явилося щось між шоком і люттю.

— Звідки ти знаєш?

— Я бачу майбутнє і минуле. Сьогодні ми обоє загинемо, але твій правнук народиться живим.

Кейт знову застогнала, її нігті врізалися в покривало, поки черговий спазм роздирав її тіло. Вона майже не чула їхньої розмови, все, що існувало для неї зараз, — це біль.

— А вона? — голос Даргани був майже шепотом.

Морвенна подивилася на Кейт так, ніби бачила її наскрізь.

— Вона виживе. Я давно бачила її у видіннях. І не тільки її, ти розумієш, про кого я? Про ту, яку ти приховувала все своє життя. Ту, яка не мала народитися…

Даргана похитнулася, наче отримала удар в груди.

— Ти про…

— Так, про Арану, — Морвенна всміхнулася. — Колись ти зробила гріх… Покохала іншого, будучи заміжньою… І від цього гріха народилася твоя донька, яку ти віддала на виховання парі страж відьом

Даргана зціпила зуби.

— Це не твоя справа.

— О, ти права. Це вже не має значення. Але ти хотіла знати майбутнє, чи не так?

Даргана мовчала, її груди важко здіймалися.

— У тебе буде не один правнук. Через рік вона народить близнюків—двох хлопчиків-перевертнів. А через два роки… нарешті зможе  повернути силу свою і народити дівчинку, яка очолить твій ковен.

Даргана закрила очі, її губи стиснулися в тонку лінію.

— Моя дочка… змириться?

— Так, — Морвенна похитала головою. — Світ зміниться. Відьми, драени та перевертні навчаться жити в злагоді. Але… ні ти, ні я цього вже не побачимо.

Зненацька кімнату знову прорізав зойк Кейт. Її тіло здригалося, дихання стало переривчастим.

Даргана кинулася до неї, намагаючись допомогти.

— Тримайся, дитинко… Я тут…

Очі Кейт застелила темрява, і вона втратила відчуття часу. Єдине, що залишалося реальним — це біль, який наростав хвиля за хвилею, не даючи жодної передишки

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍