Марек Краевський - Останній письменник, Марек Краевський

на балконі своєї квартири на п’ятнадцятому поверсі у Вроцлаві на Грюнвальдській площі і спостерігав за рядами автонів, що тихо рухалися в бік кільцевої розв’язки Рейгана.

Я подумки складав зміст звіту, який мав записати найбезпечнішим способом – просто написати від руки – і передати завтра найнадійнішим способом, тобто в руки Скрипторові.

Я зайшов в квартиру і радісно розгорнув блокнот. У ньому були гладкі розліновані сторінки. Вони нагадували благородний матеріал елегантної сорочки в тонку смужку. Я відчув їх запах. Від них пахло нагрітою на сонці деревиною. Як в'язки зрубаних сосен у великопольському лісі. Знаменита ютландська фабрика Rødgran, яка виробляє розкішні канцелярські товари на замовлення, наповнила їх ароматами за смаком і замовленням. Хотілося відчути запах великопольського лісу.

Я взяв в руку прозору ручку. У цьому блокноті, цією ручкою й цим чорнилом, що виділяє вишуканий аромат сигар, я хотів записати свої поліцейські мемуари. Нехай цей звіт про візит до дому Доманського стане належним початком використання нових матеріалів для письма. Він того вартий. Ось і він.

Це перебіг подій, реконструйований на основі мультоків і фонотекстів між Титусом

Доманським і різними людьми, найважливішою з яких була Клавдія Пєхота. Написано мною

без використання штучного інтелекту після знаходження компрометуючих матеріалів у

квартирі Доманського та після прочитання повідомлень, які Пєхота надіслала

вищезгаданому після того, як 20 листопада цього року вдарила його по щоці.

Коли Клавдії Пєхоті виповнилося п’ятнадцять років, вона разом зі своєю подругою Мартою

Підгребеннюк зголосилася працювати в Краківському перевиховному центрі "Дружня Краковія". Вона

пішла працювати волонтеркою за заохочення Наталії Підгребеннюк, яка працювала там і була

рідною сестрою Марти, яка є молодшою від неї на тринадцять років. Незважаючи на велику

різницю у віці, Клавдія і Наталія стали близькими подругами. Вони проводили разом багато часу і

виявляли настільки екзальтовану дружбу, що Марта образилася через "зраду" подруги, посварилася

з сестрою і кинула волонтерство.

Клавдії спочатку не сподобався тодішній коханець Наталії, тридцятирічний Титус

Доманський. Ця ворожнеча, яка дыаметрально зміниться (див. нижче), досягла свого апогею в

гарячій суперечці через два тижні після жорстокого зґвалтування та вбивства Наталії

Підгребеннюк Кевіном Нкубе 2 липня 2055 року.

Що було предметом цієї бурхливої ​​суперечки між Доманським і Пєхотою? Щоб пояснити це,

ми повинні згадати, що в 2054 році Пан'Європейський парламент - ​​через різанину в Гамбурзі

мусульманами з організації Ісламський Грім - запровадив покарання у вигляді імплантації чіпів

лагідності, що до того часу обмежувалося виключно зонами військових дій. Це була санкція за

один-єдиний злочин: особливо жорстоке вбивство з релігійних мотивів. Нагадаємо, що це суворо

регламентоване покарання існує і сьогодні в пан'європейському кримінальному кодексі.

Повернемося до Кевіна Нкубе. Вбивця пояснив аудиторам, які збирали свідчення перед

кіберпроцесом (це був рік, коли правосуддя на основі штучного інтелекту, відоме як Технофеміда,

було впроваджено у Пан'Європі), що його змусив убити та зґвалтувати Наталію Підгребеннюк

невідомий інтернет-демон , ім'я якого вбивця назвати не зміг. Нкубе не навів жодних аргументів

існування цього демона, навіть найфантастичніших, крім одного: що цей демон один раз вже

наказав йому вбити однокласника, за що Нкубе власне і був засуджений.

На запитання аудитора, які він має докази того, що саме демон наказав йому вбити

Наталію Підгребеннюк, Нкубе відповів: "А такі, що раніше він вже змусив мене вбити Франека

Чачковського". Ця відповідь аудитора розсмішила.

З огляду на зізнання Нкубе та свідчення свідків, Технофеміда засудила його до п’ятнадцяти

років позбавлення волі за зґвалтування та вбивство Наталії Підгребеннюк з особливою

жорстокістю.

Через кілька днів, 15 липня 2055 року, після похорону та поминок, Клавдія Пєхота відвідала

Титуса Доманського на його квартирі. З їхнього листування випливало, що там вони займалися

сексом. Через п'ять днів ситуація повторилася. Саме тоді Пєхота виявила, що її новий коханець

приховав ключові для всієї справи докази. А саме, вона знайшла дивні записи, зроблені алфавітом, схожім на російський, які Кевін Нкубе зробив у "Дружній Краковії". Відразу після смерті Наталії

Підгребеннюк, Доманський забрав записи з камери Нкубе, відсканував їх і відніс своєму другові Якубу

Селіцькому. Цей ексцентричний ентузіаст археології, таємних товариств і член сайєнтологічної

секти, а також приватний успішний дантист із Кракова визнав написи коптськими. Він негайно

надіслав їх із проханням про переклад своєму знайомому сайєнтологу, єдиному живому коптологу в

Пан'Європі та професору сходознавства в Кембриджі,який зараз знаходиться на пенсії. Той одразу

ж зробив переклад. Ці послання були: "Слава тобі, володарю безпташиної безодні". А так виглядали

ті коптські написи, зроблені – додамо – людиною, яка навіть не підозрювала про існування мови,

якою він писав.

Якби Доманський надав ці тексти аудиторам перед судом і вони включили їх до матеріалів,

наданих згодом Технофеміді, остання негайно розцінила б їх як докази якогось релігійного відхилення

і, згідно з вищезгаданим актом, засудила Нкубе до покарання у вигляді імплантації чіпів лагідності.

Доманський, декларований її супротивник, приховавши написи, врятував убивцю перед модифікацією свідомості.

І тоді між Пєхотою та Доманським розігралося пекло. Дівчина вимагала оприлюднити

документи, але її коханець категорично відмовився. Коли вона шантажувала його, звинувачуючи у

звабленні та зґвалтуванні, Доманський погрожував опублікувати відео їх статевого акту.

Поведінка Клавдії на відео чітко демонструвала характер статевого акту за взаємною згодою і не

підпадала під визначення зґвалтування. Ще більш пікантною цю сцену робить те, що камери, які

зафіксували вчинок, були заховані в очах на одному з її численних портретів матері Доманського.

На цій сварці їхній роман закінчився. Клавдія Пєхота завершила ресоціалізацію та почала

працювати в "Дружній Краковії", де ще працював Титус Доманський. Колишні емоції вляглися, їх

співпраця стала успішною, хоча близькості між ними більше не було.

Лише я змінив цей стан речей. Коли я зателефонував Клавдії Пєхоті з проханням про зустріч,

у неї знову відкрилися старі рани. Пєхота сподівалася, що час зцілив біль страшної смерті подруги.

Вона погодилася поговорити зі мною, щоб переконатися в цьому. Вона думала, чи не стала вже

байдужою після всіх цих років. Але виявилося, що це не так. Коли я почав обговорювати подробиці

того жахливого злочину, Клавдія дуже розлютилася. Свій гнів і неприязнь до