Олена Арматіна - Моя Капризуля, Олена Арматіна

Хоча пустелею це місце можна назвати з великою натяжкою.

Між високими піщаними дюнами в'ється широка дорога. Над головою - таке ясне небо, що навіть очам боляче. Попри те, що біле світило перебуває все ще високо, бузкове вже зависло над обрієм, над високими стінами білосніжного міста, що виросло біля підніжжя високої гори такого світлого кольору, що вона здається продовженням цього міста.

- Це Самандар, крихітко, - вимовив Ліам із такою гордістю, ніби поява цього міста була саме його заслугою. І тут же відчула його подих і легкий поцілунок у скроню.

Ми їхали дорогою, а мене не відпускало відчуття - я вже бачила це місто раніше, бачила цю, дорогу, що звивалася змійкою. Ось тільки того разу, уві сні, я їхала верхи на величезному драконі.  Зараз же, наяву, я подорожувала в його обіймах.