Влада Клімова - Найдорожчий скарб, Влада Клімова

Гамаюн викликав свого водія. Він усівся на заднє сидіння й виглядав таким замріяним, що якби зараз на трасу впав з космосу метеорит, він точно не помітив би. Перед очима весь час мерехтіли зірки смарагдового погляду, шовкові щічки й такі звабливі дитячі вуста, що він знову боявся вдома не вибратися зі штанів.

Та в цьому бос фінансистів помилися! Там на нього чекала, як їй здавалося, наречена Олівія. Вона одна спустошила цілу пляшку червоного вина й тому виглядала зовсім непривабливо. Романтика миттю покинула серце Гната й він спробував відібрати у п’яної дівчини залишки самотньої гулянки.

– Де ти шляєшся, клятий Мауглі? Ніч надворі, а він все ніяк по бабах не налазиться! Чому не взяв мене на ваше збіговисько? – скрикнула Олівія й жбурнула келихом об стіну. Посипалося скло.

– Оливко, я ж тобі казав, що на корпоративі будуть присутні лише співробітники. Це традиція та моя вимога заодно. А пізно, бо голова правління не може залишити захід до його закінчення, розумієш? – спокійно зібрав рештки келиха Гнат.

– Ой-ой-ой, який же ти завжди нудний! А нічого, що я маю право бути на ваших тупих заходах, як твоя наречена? Я вже й татові сказала. Він чекає пропозиції від тебе. Якби не мій татусь, ти й досі сидів би у держбанку. Забув, придурку! – вкотре нагадала Олівія про начебто борг Гната перед людиною, що дійсно дала старт його кар’єрному злету.

– Про допомогу Терентія Олексійовича я завжди пам’ятаю. Але він мій учитель, а не покровитель. І все, що я маю - напрацьоване власним горбом. За науку твоєму татові я вдячний, та він не дозволяє собі шантажу, а в тебе це хвацько виходить. І чому ти користуєшся твердженнями, яких не існує? – після сьогоднішніх подій, не витримав її нахабства Гамаюн.

– Про що це ти верзеш? – принюхувалась до Гната дівчина й звісно вже визначила аромат Живанши на його костюмі. – О, милий, сьогодні ти взяв дорогу повію!

Більше вона не встигла нічого сказати, бо отримала легенького ляпаса й навіть дещо протверезіла:

– Ну, давай! Хочу ще... Удар мене, візьми боляче!

Ні, не протверезіла! Гнат бив суперників на ринзі, але таке з ним сталося вперше. Він ніколи не торкався жінок силою, та коли ця розпусниця зачепила язиком небесне янголя - чоловік не стримався.

– Вибач, я не хотів, – спробував він погладити жінку по голові. А вона різко потягнула до себе й Гнат ледве не придавив її, падаючи з розмаху на ліжко.

– Хочу гаряче, як ти вмієш! Мауглі, йди швидше! – белькотіла п’яна дівчина та він вибрався з її чіпких обіймів і сумно сказав:

– Знаєш, прийшов час. Звісно ми поговоримо, коли ти проспишся, але між нами все скінчено, Олівіє. Я ніколи тебе не кохав. Ти сама зголосилась пожити зі мною, а я не чинив опору. Та ми різні люди, що мають абсолютно протилежні погляди на життя, а щодо кохання - й поготів.

Може ляпас зробив свою справу або щирі зізнання Гната, та Олівія втупилась в чоловіка здивованим поглядом:

– Мауглі, що ти мелеш? А як же заручини? Я татові обіцяла...

– Ти обіцяла, не я! Я нізащо б не одружився з жінкою, яка може запропонувати кохання на трьох. А для тебе це було нормально! І чому ти завжди кличеш мене ім’ям мультяшного героя? Хіба вже не пам’ятаєш справжнього? Ти живеш у якомусь вигаданому світі: між нічних клубів та салонів краси. Тебе це влаштовує, а мене ні. Лягай спати, завтра на тверезу голову поговоримо, – втомлено відповів Гамаюн. Олівія ще була хмільною та чітко зрозуміла, що її гонитва за цим красунчиком-багатієм дійшла до фінішу.

Розділ 10. Скорочена відстань

Гендиректор «Кращих інвестицій» був справді радий, що корпоратив пройшов так гармонійно. Наразі він припустив порівняння між п’яною Олівією та ніжним створінням, з яким сьогодні його зіштовхнула доля. Гнат стояв на балконі, дивився на зорі та від подібних думок навіть скривився.

Впертий чоловік дістав з кишені айфон й відкрив контакти. Їх було багато, але в обраних лише кілька. Дивлячись на номер Тіни він щасливо посміхнувся та страшенно захотів натиснути виклик. Але ж на годиннику була третя ночі й дівчинка давно бачить свої світлі сни та зовсім забула про нього.

Спав цю ніч господар у своїй вітальні. Олівія ще дрихла міцним похмільним сном й Гнат залишив їй на столі записку, з проханням дочекатися його ввечері. Йому конче потрібно було виселити зі свого житла спотворений зразок сучасної цивілізації та привести дім до нормального стану.

Через гидку тягнучку на дорозі гендиректор запізнився в офіс майже на годину та його нікому було сварити, адже це він стояв на чолі компанії. У приймальні вже вишикувалась ціла черга працівників, з товстими теками в руках. Гамаюн вибудував таку систему підбору кадрів, в якій і після свята ніхто не страждав похмільним синдромом. Це голову правління точно влаштовувало.

Ввечері, перед тим, як знову побачити «синтетичне» обличчя Олівії та почати завершальну серію своєї Санта-Барбари, Гамаюн не витримав і натиснув контакт Тіни. Він почув ніжний голосок й усі проблеми миттю відступили.

– Вітаю Вас, Гнате! – відповіла вона так, як він попросив. Від цього щасливе серце в спортивних грудях закалаталось, наче божевільне й чоловік тихо відповів:

– Вітаю, Тіно! Я не заважаю?

– Ні, я вдома: читаю конспекти й готуюсь до занять. Мама в Мистецькому арсеналі, на показі. У мене було тихо та сумно. Ось тепер стало веселіше, – щебетала дівчина, а чоловік блаженно слухав.

– Знаєш, Тіно, це найпрекрасніше з усього, що я почув за цілий день. Перепрошую, я неправильно звернувся! – піймав себе на думці Гамаюн, що дуже хоче бути ближчим до неї, хоча б у розмові.

– Нічого, Гнате! Я ж розумію, що мала, то як до мене звертатись? – весело відреагувала Тіна.

– Тоді може, дійсно, скоротимо відстань? – таємниче завернув співрозмовник.

– Як? – зацікавилась наївна студентка.

– Губитись у множині для тебе, це найменше, чого б я хотів, – ох вже ці його словесні шаради! Гнат чекав, що вона вагатиметься.

– Я не зовсім згодна, що це доречно. Але якщо Вам буде приємно, я не проти, – поки тримала бар’єр вона, а потім додала: – Ти це маєш на увазі?

– Саме це! – радісно виголосив Гамаюн і відстань між ними відразу скоротилась.

Розділ 11. Літати любиш?

Твердження про те, що Гнат не встиг придумати сюрприз для наступної зустрічі з Тіною, було хибним. Адже минулої ночі в голові шалено закоханого чоловіка збурились сотні фантастичних ідей. Та лише коли він обрав бажану - дозволив собі пару годин сну.

– А я сьогодні на відмінно склала залік! – сповістила в телефонній розмові дівчина.

– Вітаю! Я й на хвилинку не сумнівався в твоїх здібностях, – пригальмував Гнат наступну фразу.

– Дякую. Але мені здається, що ти хочеш про щось запитати, – прочитала його думки на відстані прекрасна співрозмовниця.

– І маєш рацію, дуже хочу. Тіночко, ти літати любиш? – випалив Гамаюн.

– Люблю! – сказало дівча й бідолашний фінансист миттю поринув у шалений вир божевільних мрій. Він навіть не уявляв, як красиво звучить це слово з її вуст! І хоч наразі то була відповідь про польоти, та романтик сподівався колись почути його саме на свою адресу.

– Дуже добре, – тільки й вимовив він.

– А чому Ви... пробач. Гнате, а чому ти питаєш у мене про польоти? – виправилась красуня, наче підкреслювала його щастя.

– Скажу, коли відповіси ще на одне запитання. Ти вже літала коли-небудь над Києвом на повітряній кулі? – з азартом говорив Гамаюн.

– Ще ніколи! Але дуже хочу спробувати, – почув він і серце людини, яка вміла настирливо йти до поставленої мети, закалаталось сильніше.

– А зі мною полетиш? – з надією запитав Гнат.

– Так! А це можливо? – поцікавилася вона й не розуміла, що для її цілеспрямованого співрозмовника, при бажанні, залишається мало неможливого. Гнат посміхнувся блаженною посмішкою та згадав, як гарно вона танцює. Виходить, що й спортивні уподобання у дитини теж присутні.

– Полетимо, коли захочеш! – ствердно відповів фінансист, а його очі сяяли, наче під дією наркотика.

– Гнате, хіба зараз кулі літають? Влітку я інколи спостерігала, як вони пливуть над Дніпром і страшенно заздрила тим людям у кошику. Побачити наше місто з висоти пташиного польоту - моя заповітна мрія! – зізналася студентка. Тепер, на відстані, той препарат діяв на обох.

– Що ж, здійснимо твою мрію, маленька красуне! Кулі взимку літають навіть краще, ніж влітку. Звісно треба тепло вдягтись та почекати хорошої погоди. Але для польоту зима навіть сприятливіша. Наша запашна зелень не заважає огляду та й у повітрі менше перешкод. Як піднімемось з тобою в небо, я розповім про польоти ще більше, – передчував неймовірне задоволення Гамаюн.

– Боже, це так романтично! – передався його настрій дівчині. – Гнате, Ви просто чарівник... Пробач, я поки ніяк не можу звикнути до нового звернення, адже ми тільки познайомились, – соромилась своєї непристосованості вона.

– Тіно, ти навіть не уявляєш: як я хочу, щоб ти до мене звикла! – знову прикусив язика дорослий чоловік, що бажав наговорити їй купу неймовірних дурниць. А ще він розумів, що коли дівчина буде поряд, оті гальма йому миттю відмовлять.

Розділ 12. Несподівана зустріч

Поки Тіна в телефонній розмові катувала закоханого фінансиста, її мати - власниця невеличкої модельної агенції Джулія Лагода, дійсно знаходилась у Мистецькому арсеналі, на щорічному показі мод. Ні, її моделі сьогодні не були присутні на подіумі, але Юлія Павлівна являлась офіційною гостею заходу.

В перерві між показами вона вийшла на коктейль та відразу зустріла очима свою суперницю - Агнесу Новотарську. Правда в житті Агнесу звали Ганною, та в світі моди жінки часто використовували більш витончені імена.

Дами токсично посміхнулись одна одній і привітались легким змахом келиха. Але Ганна жестом попрохала про більш тісне спілкування. Юлія Павлівна терпляче почекала, доки вона пробереться крізь натовп.

Добре, що жінки не намагались поцілуватись, бо покусались би. Очі обох сяяли відвертою ненавистю, адже Новотарська вже дізналась про гарний заробіток сусідньої агенції на корпоративі «Кращих інвестицій». Неймовірне бажання зробити колезі щось гидке читалось у всьому її образі.

– Як тобі щорічна показуха? – їдко спитала Новотарська.

– Так, як і минулого року, нічого нового. Одні й ті ж шарфики, тільки в профіль, – стримано відповіла їй Лагода.

– А ти свого колишнього вже бачила? – дійшла до гидоти Ганна.

– Це ти про кого? – посміхнулась Джулія демонструючи, що не розуміє свою співрозмовницю.

– Про твого Карпова, про кого ж іще? – примружилась у підлій посмішці Новотарська та знала, що робить Лагоді дуже боляче.

– Ну, по-перше, він слава Богу давно не мій. А що старий псих приперся помилуватися на дівочі ноги? – тримала байдужу міну на обличчі Юлія Павлівна.

– Ха, старий! Та він з такою ціпонькою сюди приперся. Та дівка липне до нього, наче за лаштунками все зробили! – нахабно розсміялась Новотарська.

– Старечий маразм заговорив? Це ж скільки пройдисвіту років? – вдала, що підраховує Джулія та теж дзвінко розсміялася.

– А ти сама у нього спитай. Упс, яка несподіванка! Вітаємо на показі, депутате, – підморгнула комусь Ганна й тепер Юлія Павлівна відчула тремтіння в ногах та пригадала все на світі. Але ж треба було розвернутись.

– Боже-Боже! Незрівнянна Джуліє, хіба Ваші «квітки» беруть участь у сьогоднішньому показі? – давно забутий голос був таким же страшним.

– Вітаю, депутате. Ні, не беруть, лише я запрошена. Яким вітром? – спокійно та врівноважено вимовила жінка.

– Я б сам ніколи! Пилюка, багато фарби та все несправжнє. Ти ж знаєш, Юленько, я люблю рибалку й полювання, – підкреслив, що він вбивця Карпов і Джулія миттю зблідла. – Кицю, сходи купи собі щось з колекції прикрас, а мені треба з цією пані переговорити.

Він дав своїй худющій супутниці пачку грошей та запросив Лагоду до місцевого кафе. Тепер він заговорив зовсім іншим тоном:

– Як давно я не бачив твоїх очей, Юленько! Ця краса не підвладна часу. Ти й досі неймовірно прекрасна.

Юлія Павлівна не відповіла на комплімент свого колишнього й мовчки сіла за столик. Миттю з’явився офіціант і шанована пара замовила каву. Депутат, у свої шістдесят з гаком, виглядав доволі пристойно. Легкий рум’янець, підтягнута статура та й каву п’є, значить тиск його ще не турбує. Ось тільки причин для цієї розмови Лагода не бачила.

Розділ 13. З минулого

В той час, коли вісімнадцятирічна модель Юлія Лагода прибула до столиці, щоб співпрацювати з відомим кутюр’є та вийшла на подіум - Карпов вже був майже на вершині. Вони зустрілися на схожому показі й веселий симпатяга зачарував Юлю, з першого погляду. Вона шалено закохалася в нього, бо не знала, що той вже двічі одружений та має нащадків. Карпов сипав до її ніг подарунки й щастя, аж доки дівчина не зрозуміла, що вагітна. Та в планах успішного чиновника не було місця розлученню та батьківству.

Він запропонував Юлії зробити аборт і продовжити модельну кар’єру. Вона кохала Карпова так, що могла б викинутись з будь-якої висотки, але згодилась на аборт. Дитинку Юля вбила та дізналась, що більше ніколи не стане мамою. Тоді вона зруйнувала ганебний зв'язок, залишила столицю й кілька років успішно працювала за кордоном.

Правда Лагода неодноразово намагалась покінчити з життям, але вижила. Вона повернулась до Києва з непоганими грошима, купила житло й попрямувала до дитячого будинку. Довго гортала альбоми з дітками, аж доки не побачила дворічну дівчинку, з яскравими зеленими оченятами й золотавим в’юнким волоссям. Вагань у Юлії не було: саме ця крихітка стане її дочкою, і в житті чарівної жінки знову з’явився сенс.

Скоро Лагода відкрила свою першу модельну агенцію. Вона спеціально брала до навчання найбідніших і знедолених дівчат, адже багатеньким світ у всьому сприяв і без неї. На вогник злітались талановиті красуні, що заплутались в шалених буднях столиці. Так бізнес Джулії пішов вгору.

Маленька Тіна росла доброю й веселою. Та якось зі школи прийшла в сльозах. Наш світ жорстокий і в ньому немає місця порядності й жалю! Хтось з однокласників назвав дівчинку «підкинутою». Тоді вся кров стійкою Джулії скипіла на смолу. Вона посадила доньку поруч і розповіла всю правду. Дивно, але тепер з кожним днем ця парочка ставала сильнішою та непереможною.

Дівчинка виявилась розумною. Вона на відмінно закінчила школу й легко, без грошей Джулії, вступила до Києво-Могилянської академії. Тіна навчалась завзято та зовсім не звертала уваги на залицяльників. Адже завдяки її янгольській зовнішності їх було багато. Але Тіна була «підкинутою», тому миттю відшивала пропозиції й сміялась з дивних чоловічих бажань.

Все б нічого, та минулої доби, намагаючись допомогти мамі в роботі, Тіна зустріла ту біду, яку кличуть фатальною. Хоча чому відразу біду? Той, хто вперше потрапив до її замкнутого серця був здається достойним? Можливо з якимись старими грішками, але гарний і заможний, а ще прикипів до юної красуні всім серцем. Навіть зараз, доки мати у кав’ярні зі своїм колишнім гріхом, дівчина вже домовилась про політ над Києвом. А вже з радістю чи з бідою - покаже час!

– То як поживаєш, Юленько? – діставав Лагоду депутат, попиваючи каву.

– Добре. Та бачу й ти полишив старих замашок. Все за юними дівчатками сохнеш? – посміхнулася Джулія.

– Ні, це знайомий причепився. Влаштуй, каже, куди-небудь! Юленько, до себе не візьмеш? Вона талановита, – нахабно натякав на гидке Карпов.

– Ні, не візьму. У мене вакансій немає. Запропонуй он хоча б Новотарській. У неї саме такі «таланти» працюють. А в мене повний штат. Не скажу, що була рада зустрічі, бо це не так. Живи собі, депутате Карпов. Бог тобі суддя! – сказала Юлія Павлівна, піднялась на пружні ноги й красивою ходою моделі пішла геть з його товариства.

Розділ 14. Розставання

Доки Гнат Гамаюн розмовляв з юною знайомою, час летів непомітно. Дорослий і серйозний, під владою дівчинки Тіни, він забував про все на світі. Сидів у своєму кросовері та млів від усього, що вони встигли наговорити одне одному. Гнат блаженно посміхався та бачив, як вони пливуть над містом серед білих хмарок. Дівчинка знаходиться дуже близько й посміхається тією чарівною посмішкою, за яку він готовий віддати ціле життя...

Аж раптом його наче громом ударило... Господи! Вдома ж повинна сидіти Олівія й чекати на розмову з ним. Принаймні Гамаюн на це дуже розраховував. Він зірвався з місця й помчав у бік дому на неприпустимо шаленій швидкості.

Він молив Бога, щоб Оливка прочитала його вранішню записку. Бог почув його прохання й господар знайшов свою подругу в ліжку, голою. Поруч з нею не було випивки, та валявся інший предмет, що доводив Гната до сказу. Олівія могла запропонувати кохання на трьох, а ще часто користувалась фалоімітатором. Сильний спортсмен вважав, що ту гидоту створили якісь збоченці та не розумів: навіщо він Олівії? Поряд на гарному простирадлі валявся ще й інтимний гель. Він зробив на новісінькій шовковій білизні брудну пляму й тепер все це попрямує на смітник. Жінка так захопилась штучним задоволенням, що забула про кришечку. Хоча вона паскудила багато речей, адже ніколи на них не заробляла.

– Олівіє, вставай! Нам треба поговорити, – ввімкнув Гамаюн яскраве світло та безжально вивів жінку з її еротичного сну.

– Мауглі, вибач, я почала без тебе... На низькій швидкості це так збуджує! Йди, задовольни мене грубо, – простягнула вона до Гната свої розмальовані кігті та чоловік відсахнувся від неї й накину на тіло простирадло.

– Досить твоїх дурниць! Ти що навіть речі не зібрала? Я ж просив у записці, щоб була готова. Відвезу тебе до тата, – палали невблаганністю його очі.

– Не жартуй так, мій боксере! Я тебе шалено хочу, – продовжувала нити Олівія й Гнат не витримав:

– Ну, вибач. Не зможу я тебе задовольнити, бо напередодні кохався з дівчиною, яка скоро буде тут жити. А тобі пора додому.

– Ах ти ж тварюка, Гамаюн! Де ти взяв ту шльондру? Я ж за тобою слідкувала. З роботи, так? – притискала вона до грудей простирадло, наче засоромилась.

– Яка тобі різниця: звідки? Одягайся та збирай свої дурні іграшки. Я їх бачити не можу. Власне, як і тебе, – чоловік відійшов до вікна та чекав, стоячи спиною.

Вигнанка востаннє вибралась з гарного ліжка та побрела в душ. До Гната вийшла в джинсах та светрі, одягнених на голе тіло. Здавалось, що для цієї пані білизна існує лише, як поміч при звабленні. В її гардеробі була купа непотребу, що не міг застосовуватись у нормальному житті.

Гамаюн не розумів: як витримав її присутність в домі та своєму ліжку кілька довгих місяців? Коли наприкінці літа батько Олівії запросив його в мандрівку по Дніпру, Гнат збирався добре відпочити. Але коли на борту з’явилась Олівія - настрій був невиправно зіпсований. Чоловік знав її багато років і дівчина ніколи не вирізнялась чемною поведінкою та скромністю. Батько ростив її сам, бо дружина колись втекла з коханцем, й скоріше за все, донька успадкувала мамини гени. Вона виросла справжнім стервом та розпусницею.

В тій подорожі між ними нічого не було. А вже коли зійшли на берег - Олівія причепилась до Гната та переїхала навіть без запрошення. Спочатку вони жили доволі жвавим статевим життям. Але поступово її розваги та бажання звели інтимні стосунки нанівець. Гамаюн все пізніше повертався додому та віддавав перевагу рингу.

Наразі він відчув, що може розвернутися й бадьоро сказав:

– Дякую, Олівіє, за оперативність! А де твої речі?

Вона якось дивно посміхнулась та відповіла у своєму стилі:

– Залишила для твоєї злидні. Ти ж приведеш сюди якусь кухарку. Таких ти любиш? А мені від твого тупого життя ніяких спогадів не потрібно. Вези мене до тата, бо я завтра тільки пальцем махну й пів міста багатіїв до мене вишикуються. Пропади ти пропадом!

Розділ 15. Репетиція

Тиждень промчав для студентки Тіни Лагоди зовсім непомітно. В неї розпочалась зимова сесія й справ було аж занадто. Серйозна дівчина намагалась на відмінно складати всі заліки. А ще зеленоока фея, з неймовірним хвилюванням, чекала на один важливий дзвінок. Новий знайомий - успішний бізнесмен Гнат Гамаюн пообіцяв, що підніметься з нею в небо над Києвом, на повітряній кулі.

Але пройшов тиждень, а той чарівний чоловік наче забув про неї. Це було страшенно образливо! На корпоративі, де вони познайомились, Гнат поводився наче казковий принц, а тепер навіть не нагадував про своє існування.

Звідки ж їй малій було знати: скільки роботи встиг виконати за цей час закоханий чоловік? Після того, як він вилучив зі свого життя розпусну Олівію, Гнату хотілося забути про все з їх нетривалого співіснування. Здавалося, що фінансист соромився навіть власних спогадів, тому замовив у квартирі незначний ремонт. Спочатку під шпатель пішли дорогі шпалери, а потім Гамаюн з дизайнером обрав новий романтичний образ для спальні.

Паралельно з основною діяльністю в «Кращих інвестиціях» та переобладнанням квартири, Гнат ретельно готувався до польоту. Романтична натура підказувала, що спустившись на землю, їм необхідно разом пообідати. А там... Про подальший перебіг подій він поки думати боявся. Тому напружене навчання студентки Тіни не йшло ні в яке порівняння з турботами кароокого красеня спортивної зовнішності.

Дні стояли, на диво, ясні та сприятливі. Недалеко від злітного майданчика, в кафе, Гамаюн забронював столика на двох. Він вже бував тут та знав, що місцевий чаклун готує пристойний шашлик з молодої баранини. Потрібного вина у них не знайшлося, тому Гнат привіз своє. З усього цього можна зробити висновок, що новий знайомий Тіни Лагоди або несповна розуму, або їй можна просто позаздрити.

Ввечері студентка лежала з вологою хустинкою на голові. Після сьогоднішнього заліку в неї просто розколювалась голова. А може так на неї діяв ПМС? Часто двадцятирічну незайману Тіну добивали жіночі болячки. В той час, коли її ровесниці міняли хлопців та задовольнялись звичайним сексом, мамина доня чекала на свого принца та ще ніколи не була з чоловіком!

Наразі вона почула телефон і потягнулась до трубки. Коли Тіна побачила абонента, її хусточка впала, а головний біль миттю відступив. Серце в грудях закалаталось, як сполохана пташка та стало важко дихати.

– Алло...

– Привіт, Тіно! Ти мене ще пам’ятаєш? – запитав Гнат тим своїм чарівним голосом і дівчина прикрила повіки.

– Не зовсім, але здається я вже десь чула цей приємний голос, – посміхнулася вона.

– Дякую і перепрошую за довге мовчання. Я хотів добре підготувати сюрприз, – зізнався чоловік.

– Що репетирував політ, Гнате? – пожартувала Тіна і їй здавалося, що він зовсім поруч.

– А ти вмієш влучно пожартувати! Знаєш, я дуже скучив за тим, як ти промовляєш моє ім’я. Навіть вечір став теплішим. Тіночко, я був зайнятий, але тепер для нашого польоту все готове. Завтра ти зможеш приділити нам кілька годин? – випалив закоханий.

– Гнате! – жалісно промовила Тіна. Він поставив бідолашну перед вибором: нудна підготовка до наступного заліку в академії чи захопливий політ над містом? – Це в тебе стиль такий - залишати на підготовку заходу дні чи години?

Після її запитання Гамаюн зрозумів, що знову неправий. Адже спочатку він зателефонував її матері за три доби до корпоративу, а тепер просить доньку подарувати йому цілий день, наче в неї немає інших справ. Виходить, що дурнувата Оливка таки привчила його до думки, що жінка в цьому житті лише б’є байдики! Та впертий кавалер спробував задобрити співрозмовницю так:

– Вибач, Тіно, ти права. Я тупа й невихована тварюка...

– Будь ласка, ніколи більше не кажи такого про себе! До польоту з тобою завтра я готова, – впевнено відповіла дівчина і вже відчула себе за хмарами.

Розділ 16. Політ над Києвом

Вранішнє сонце було яскравішим ніж завжди. Принаймні саме так здавалося Тіні, коли вона тремтячими рученятами одягала теплі колготи під джинси.

– От нещастя! – вимовила дівчина, адже побачила на трусиках темну кров...

Вона тяжко зітхнула й пішла до ванної кімнати. Там перевдяглась у відповідну дамську амуніцію, а вже потім продовжила збори до зимового польоту над Дніпром. Светрик та кожушок повинні були захистити від холоду. Ще дівчина начепила на голівку веселу шапочку й виглядала готовою до турпоходу.

Швидке таксі домчало її на Гідропарк. Там було сиро й холодно. Вітру не відчувалось, але й настрій у Тіни був безрадісний. Та коли вона побачила Гната - все змінилося. Він прямував до неї в розстебнутій шкіряній куртці, на хутрі, а з його светра на Тіну весело дивився новорічний олень. Стрункі довгі ноги альпініста сьогодні були в спеціальних штанях з липучками й кишенями, а тепле взуття згодилося б для лижних прогулянок. Дівчина посміхнулася думці, що між цим спортсменом та мачо в шикарному костюмі глибочіє прірва.

– Доброго ранку, красунечко! Тіно, я навіть не уявляв тебе такою, – поглинав Гамаюн її яскравим поглядом.

– Привіт! Але ж і ти сьогодні зовсім інший, Гнате, – відчувала стрімке покращення настрою Тіна.

– А який тобі більше подобається: той чи цей? – шаліли на ній примружені карі очі. – Ти готова?

– Скоріше за все, так, – знизала плечима Тіна. А Гнат покликав когось рукою й перед ними намалювався ще один спортивний красень.

– Вітаю вас на гостинній землі київського Гідропарку! Я пілот кулі, мене звати Олександром. Зараз ми підіймемося в небо, але зі мною там буде безпечно. Та все ж я зобов'язаний спитати: юна пані не боїться літати? Хоча поряд з таким чоловіком я б нічого не боявся! – веселився пілот.

Ось чоловіки допомогли Тіні забратися в кошик і бідолашна відчула, як затремтіли ніжки. Але це були лише квіточки! Коли величезна яскрава куля почала дихати вогнем, та гойдаючись підійматися у повітря, від жаху дівчина заплющила очі. Вона підсвідомо вчепилась в руку Гната, а він страшенно зрадів і дбайливо обійняв її за плече:

– Тіночко, розплющ свої красиві оченята! Ти ж мріяла про це. Не бійся, я поряд та й Шурик нас нікому образити не дасть!

Коли куля набрала висоту та курс, Тіні стало трохи легше дихати й вона почала роздивлятись столичні краєвиди вздовж Дніпра. А ще дівчина відчувала, як Гнат обережно притримує її. Від нього йшло таке приємне тепло, що скоро вона забула про відсутність двигунів і стюардес та про майже кілометр вільного простору під ними...

– Ви така чарівна пара! Давайте я вас сфоткаю, – гостинно вимовив Олександр і вже кілька разів натиснув камеру.

Тепер Тіна схвильовано вслухалась як могутньо пульсує поряд збентежене серце Гната. Від такої спорідненості дівчині більше не було, ні страшно, ні холодно. Періодично, наче випадково, чоловік міцно притискав її до себе, а вона покірно зітхала. Десь на середині польоту пілот Олександр таємниче підморгнув та випалив:

– А тепер фото поцілунку!

– Ні! – вирвалось у Тіни й Гамаюн промовисто похитав головою.

– Перепрошую! Просто в цьому місці всі просять мене сфотографувати їх поцілунок, – посміхнувся пілот, адже був не в курсі, що ці двоє бачаться другий раз у житті. Та й очі в них палали вогнем, яскравішим ніж під кулею.

Година в повітрі пролетіла дуже швидко. На землі була традиційна пляшка ігристого, символічний диплом та посвята в повітроплавці. В ніжках Тіни ще панував мандраж і коли Гнат запросив її до місцевого кафе відсвяткувати політ, вона ввічливо відмовилась і попросилась додому.

– Щось не так? Тобі не сподобалося? – схвильовано поцікавився Гамаюн. Хіба ж він міг забути ті обійми у повітрі? А ще йому страшенно хотілося більш серйозних вражень!

– Дякую, сподобалось. Я запам’ятаю цей день на все життя. Тільки мені треба готуватись до наступного заліку. Розумієш, Гнате, в мене зимова сесія. Не ображайся, будь ласка, – щиро дивилася йому в очі Тіна й бачила там непереборний сум.

– Вибач, я забув, яка ти старанна студентка. Відірвав сьогодні від занять. Але ми побували з тобою в небі! Хоча й на землі, біля тебе, я наче на небесах, – відповів зізнанням чоловік.

Тіна сором’язливо опустила очі й хотіла сказати йому багато хорошого. Та язик застряг на місці й вона не наважилась промовити йому більше жодного слова.

Розділ 17. Розчарування

На шляху до авто кавалер, телефоном, зняв бронювання столика. Він намагався виглядати веселим, але виходило не дуже. Гнат покладав на сьогодні такі великі сподівання, що навіть змінив вигляд свого помешкання. А дівчина подивилась на Київ з небес та й попросилась назад до мами...

Почувався Гамаюн просто жахливо! В авто Тіна весь час мовчала, а він тільки зрідка поглядав на неї дбайливим поглядом та ніжно посміхався. Коли вони заїхали на Кловський узвіз, дівчина дивно сіпнулася й сказала:

– Гнате, будь ласка, зупинись. Я тут вийду.

– Чому? Я завезу тебе до двору, – здивовано зиркнув у навігатор водій.

– Мамина машина тільки-но повернула до нашого дому. Не треба туди їхати разом.

– Тобто ти справді вирішила тримати наші зустрічі в таємниці, чи ця була останньою? – зовсім впав духом чоловік. – Краще скажи відразу. Я не хочу марних сподівань, Тіно.

– Гнате, мені важко розібратись. Вибач, що я поводжусь по дурному, але це тому, що не вмію прикидатися, – чесно відповіла йому дитина та ледве не плакала. Чоловік зупинив авто, обережно взяв її долоньку й приклав до губ.

– Нічого, Тіно. Я зрозумів і це мені дуже подобається у тобі. Коли захочеш мене побачити або хоч почути - я буду дуже радий. Дякую, що подарувала мені сьогодні незабутній політ і чистоту свого серця. Сподіваюсь, що до зустрічі! – Гамаюн тяжко зітхнув, оббіг Тойоту й подав Тіні міцну долоню.

– До побачення! – кивнула дівчина й не озираючись пішла під арку. А розчарований Гнат зірвався з місця й помчав, знову порушуючи купу дорожніх правил.

Чому на корпоративі йому здалося, що між ними доля? З першого погляду їх душі поєднались. А коли танцювали той вальс, він тримав її у своїх обіймах і порівнював з гарячою близькістю. Потім щиро готувався до нової зустрічі. І вони ж не просто зайшли до кафе попити кави, а піднялися разом у небо! Вона була такою близькою в його обіймах… А потім все обірвалося і він тепер сам на сам з оновленою квартирою та модними дизайнерськими шторами у спальні...

Тіна забігла до булочної й купила кілька тістечок, а потім піднялася в квартиру. Вона відкрила двері своїм ключем та вдала, що здивована матері. А Гнату сказала, що зовсім не вміє прикидатися. Виходить, трохи таки вміє?

– Привіт, мамо! Я тут виходила за тістечками. Живіт болить, захотілося солодкого.

– Що знову? – бідкалася мати. – Сесія тебе доконає. Ну, хочеш прийми мій Гліцесед? Хоча він ні чорта не допомагає!

– Мамо, пішли поп’ємо кави зі смаколиками, а потім я посплю, – запропонувала Тіна.

– Пішли. Кави поп’ю, але тістечок - зась! – відповіла жінка зі стальним характером та неймовірно гарною фігурою. Хоча дієти тут ні до чого. Просто її стрункий стан не зазнав змін від народження діток. – Тіно, а в мене ж біда!

– Мамо, яка? – схвильовано забула про свої проблеми дівчина.

– Таня вагітна. Спочатку нам ледве захід не зіпсувала, а сьогодні приголомшила новиною. Знаєш, коли з ними таке стається, я навіть через стільки років відчуваю біль і безпорадність, – відверто ділилась з дорослою донькою жінка.

– Ого, тоді спати скасовується! Треба шукати Таньці заміну. Мамо, вона сама винна. Закохалась у придурка, який б'є жінок? Не розумію! Зараз трішки підкріплюсь та й полізу в мережу, – наївно стверджувала дівчина таке, чого не розуміла.

Дві чарівні жінки посиділи трохи на власній кухні, попліткувати та пішли у справах. Юлія Павлівна зайнялася дзвінками, а Тіна в ліжку запустила ноутбук. Вона шукала резюме дівчат, але перед очима весь час пропливали куполи церков, масиви київських висоток та поля вдалині. А ще дівчина згадувала, як шалено билось сьогодні поруч з нею Його гаряче серце...

Розділ 18. Неочікувана поразка

Ввечері Гнат прийшов на тренування та відразу почув від тренера цілу купу докорів. Спочатку той довго спостерігав, як Гамаюн злісно гамселить грушу, а потім не витримав і сказав:

– Гнате-синку, це звісно не моя справа, але та блискуча лялька не доведе тебе до добра. Навіщо ти з нею зв’язався? Поводишся наче підліток, якому треба викинути адреналін. Де твій стиль, витримка, професіоналізм?

– Немає більше ляльки, Карповичу! Зламалася. Відвіз до татка на ремонт. Я після неї встиг навіть стіни перефарбувати, така вона мені гидка була. Тому Ваші зауваження не в тему, – відповів Гамаюн і продовжував тупо ґвалтувати ударами важку боксерську грушу.

– А тоді з якого страху такий дивний настрій? – тепер точно нічого не розумів старий спортсмен. Звідки ж йому було знати, що Гнат вже встиг по вуха закохатись зовсім в іншу дівчину? Але вона була маленькою студенткою, закоханою лише в маму та заліки.

Гендиректор «Кращих інвестицій» в офісі поводився нормально, а на вечірніх тренуваннях, наче їхав з глузду. Він багато помилявся й скоро почув від тренера, що на фінальний бій той виставить заміну. Після цього Гамаюн трохи зібрався та вийшов у відповідальний вечір на ринг в доволі гарній спортивній формі.

Спочатку все було добре. Але після першої серйозної помилки боєць-суперник вправно розсік Гнату брову. Ця гидка проблема дуже заважає спортсмену сконцентруватися в бою. У другому раунді суперник приземлив Гната на одне коліно й суддя почав відлік, але Гамаюн швидко підвівся та продовжив бій. Невідомо, які думки так відвертали його увагу, але в фінальному раунді Гнат знову опинився на спині посеред рингу. Ще підвівся та через кілька секунд отримав такий нищівний удар, що полетів до канатів. Карпович не став випробовувати долю й миттю викинув білого рушничка.

Бій закінчився повною й беззаперечною перемогою команди суперника, а Гамаюн попрямував у швидкій до травматології. За всю спортивну кар’єру тренер з лікарем нічого подібного не пам’ятали. Гамаюн завжди був гарним і розумним бійцем, що вмів прораховувати ходи противника та з легкістю вигравав любительські бої. Але останнім часом він поводився дуже дивно й тренер відчайдушно жалкував, що не виставив заміну. Після детального огляду та МРТ у боксера констатували струс мозку й мізерний крововилив.

А Тіна Лагода успішно здала зимову сесію й тепер хотіла трохи відпочити від книжок та комп’ютера. Надворі випав гарний пухкий сніг і приморозило. Дівчина любила кататися на лижах, тому згадала про Гната та з трубки почула дивне:

– ...Наразі абонент не може відповісти на ваш дзвінок...

– Цікаво, гендиректор «Кращих інвестицій» відмовився від спілкування з усіма, чи лише зі мною? – вголос сказала Тіна й повторила виклик. Результат був той самий. Дівчина вирішила долучитись до одногрупників, та щось її зупинило. Вона не любила навіть телефонних відмов, тому пошукала в архіві контакт приймальні Гната.

– З якого питання цікавитесь? – почула привітний голос секретарки. – Пан Гамаюн в офісі відсутній. Я можу перенаправити Вас до його заступників.

– Ні, дякую. Якщо Ваша ласка, зорієнтуйте мене, на котру годину пан Гамаюн планує повернутися до офісу? – не відставала вперта Тіна. Досвідчена дівчина на тому кінці зрозуміла, що бос комусь дуже потрібен й уточнила:

– Я перепрошую, але якщо Ви детальніше схарактеризуєте себе, я зможу Вам допомогти.

– Мене звати Тіна Лагода. Ми з паном Гамаюном познайомились на корпоративі річниці Вашої компанії...

– Красуня, що танцювала з босом завершальний танець? – перервала на півслові Тіну секретарка Гната. – Ви тоді створили для нашого колективу просто незабутні враження. У мене для Вас трохи неприємна звістка: бос у лікарні.

– Що сталося?! – скрикнула Тіна в трубку.

– Та Ви не переймайтеся так. Уже все добре. Ви ж в курсі, що пан Гамаюн затятий боксер. Він раніше завжди вигравав, а цього року виявився дуже сильний суперник. Бос другу добу знаходиться в травматології Олександрівської лікарні, та скоро його випишуть.

Тіна слухала і їй здавалося, що поступово німіє все тіло. Чому вона так жорстоко повелася з ним? Відштовхнула, коли була дуже потрібна Гнату?

– Я вдячна Вам за інформацію. До побачення! – кинула вона секретарці й відключила зв’язок.

Розділ 19. Жаліти-кохати

Тіна миттю забула про зимові розваги та почала збиратись до лікарні. Добре, що Гната лікували зовсім поруч. Вона заїхала на ринок, купила фруктів та вже бігла вгору великим парком лікарняного комплексу.

– Добрий день! Скажіть, будь ласка, в якій палаті знаходиться пан Гнат Гамаюн? – випалила біля стійки чергової медсестри. Але ці дівчата чомусь завжди виглядають так, наче вони не сестри милосердя, а наглядачки у виправній колонії. З несмаком розмальована дівчина в білому халаті пронизала очима Тіну з ніг до голови й запитала:

– А Ви йому хто?

– Наречена, – впевнено бовкнула студентка та додала: – Я була у відрядженні й не знала, що сталося...

А Гнату казала, що не вміє брехати та прикидатися. Тільки тепер, щоб потрапити до нього, вона й дружиною могла представитись!

– Третя палата. Прямо та наліво, – більше не зупиняла її медична працівниця.

Тіна поправила волосся й тихенько постукала. Гнат відповів, а в неї всередині відчувся такий дивний звук, наче серденько обірвалося. Дівчина обережно зайшла та побачила Його в зовсім незвичному вигляді. Гарне лице красунчика припухло, синець пожовк і розповзся на пів щоки, а шовкова брова була скріплена скобками так, наче її зашили на машинці.

Гнат не встиг зрадіти, бо Тіна кинулась до нього, ніби дійсно мала той статус, та припала долоньками до його обличчя.

– Привіт, боксере! Чому ж ти не розповів мені про свою другу професію? Дуже болить? – пестила вона його щоки та поринала в ошалілі від насолоди карі очі. Здавалось, якби перед боєм йому сказали, що для такої реакції дівчини треба прийняти болючу поразку - він би погодився. Адже в останню їх зустріч чоловік майже попрощався з недосяжною красою.

– Вітаю, прекрасна незнайомко! А може я хотів, щоб все було саме так? – збуджено зітхнув Гамаюн і його оксамитовий погляд мерехтів неймовірним щастям.

– А я б хотіла сказати, що це дурниця, але я вже й так сказала! І де ти взявся такий різносторонній? Чому не метелики чи марки? – продовжувала зводила закоханого з розуму вона.

Гнат переможно посміхнувся, а потім піймав її долоньку й припав до неї вустами. Щоб не зробити щось не те в цих сірих стінах, він спитав відсторонене:

– Як твої заліки за півріччя?

– Дякую, вже позаду. А коли тебе випишуть додому? – безсоромно важко дихала Тіна.

– Якщо ти згодишся мене доглядати, то прямо зараз, – наразі їх обох накрила така п’янка хмара, від якої вже не сховатись.

– Буду доглядати! Ти тільки не хворій, добре? – ось тепер вони обоє були справжніми. Такими, наче зняли з себе шкіру й зрослися всім, що є. – Навіщо ти вимкнув телефон, я ж все одно знайшла.

– Я не вимикав, Тіночко! Він лежить вдома та й розрядився. Я ж не знав, що бій закінчиться саме так? Але тепер я радий всьому, що сталося, – сяяв Гамаюн і на його синюшному обличчі з’явився густий рум’янець.

– Чому ти радий, Гнате? – не розуміло дурне дитя.