Черкащенко Дарія - Вітер., Черкащенко Дарія

- Ти що, дракон? – Аша насилу змусила себе повірити у неймовірне. 

- А що не схоже? - усміхнувся хлопець, повертаючись до Аші.

Зовні, звісно не було ніякої подібності, але голос та поведінка явно належали тому самому шкідливому і чарівному створінню з чорною лускою, рогами й крилами. А ще цей незнайомець щойно на її очах перетворив ковдри на кущ. 

- Але як так вийшло? - дівчина підійшла ближче та обережно помацала хлопця за рукав, щоб переконатися в тому, що їй це все не здається. 

- За допомогою магії, - просто відповів колишній дракон, не звертаючи уваги на дії дівчини. - Нам треба поспішати, пішли. І ось ще…

Хлопець порився у гаманці, витяг звідти кілька монет і передав їх Аші. 

- Купиш собі щось із їжі. А то я бачу, м'ясо з ягодами тобі добряче набридли.

Дівчина згідно закивала і почала дякувати за гроші, але колишній дракон її вже не слухав, впевнено крокуючи у бік лісових чагарників. Аша поспішила за ним, боячись загубитися у незнайомому лісі.

Місто Пірет вражало своїми розмірами, кількістю народу та шумом. Усі кудись поспішали, дивилися винятково собі під ноги. Зазивали зривалися на крик, розхвалюючи товар. Глашатай дзвонів у свій ручний дзвін та голосно оголошував важливі новини, які стосуються життя міста. Дороги були заповнені возами, каретами, колісницями та вершниками на конях. 

Серед усієї цієї метушні мало хто звертав увагу на кілька прийшлих людей. Це було так не схоже на її рідне село! Там вона знала кожного мешканця, немов вони були рідними. Селяни не просто віталися, а незмінно зупинялися побалакати та попліткувати. Незабаром все захоплення від столиці випарувалося: нескінченний ґвалт став дратувати, а городяни - лякати. Особливо вершники, які, якщо не відскочиш, затопчуть, не помітивши. Все, що відбувалося навколо злилося в бурхливу сіру мішанину. Захотілося якнайшвидше повернутися в тишу лісу, до дзюрчання річки й звичного спокою.

На щастя колишній дракон пообіцяв швидко розібратися зі своїми справами, дозволивши Аші поки що погуляти по ринку, потім чекати його в одній, досить пристойній харчівні. Там дівчина замовила собі дуже смачну м'ясну юшку. Коли повернувся хлопець, вона і його намагалася вмовити поїсти, але той похапцем схопив дівчину за руку і практично виволік на вулицю. Аша не чинила опір, навпаки сама хотіла якнайшвидше піти, вирішивши для себе, що більше ніколи не увійде в жодне місто. Ну, хіба що її понесе на спині дракон. До лісу вони теж йшли швидко і незабаром Аша знов відчула захоплення від польоту.

Вдруге, це справді було захопливо! Аша вже знала, що ніхто кидати її не збирається, навпаки, дракон постійно оглядався назад, перевіряючи, як там поживає його притихла вершниця. А та сиділа зі щасливим обличчям, захоплено оглядаючи околиці. До середини польоту, Аша насмілилася настільки, що просто прилягла, обхопивши м'язисту шию дракона руками, і так насолоджувалася залишком шляху. 

А дракон насолоджувався теплом маленької ніжної людини, яка зараз гріла не тільки його спину, а й серце, яке, попри свій досить юний вік, уже встигло забути, що таке ласка і турбота близької людини.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно