Кіплінг Редьярд - Полювання Каа, Кіплінг Редьярд

Сидіть тихо і дивіться!

Він разів зо три згорнувся у велике подвійне і потрійне кільце, хитаючи головою справа наліво. Потім почав вигинатися на місці, звиваючи своє тіло у петлі, вісімки і плавні, розпливчасті трикутники, що оберталися на квадрати й п'ятибічні фігури, і згортався у клубок, не спиняючись, проте без поспіху, і ні на мить не припиняв своєї тихої гудливої пісні. Темрява все густішала, і врешті решт уже не видно було, як згортається й випростується Каа, було тільки чутно, як шурхотить його шкіра.

Балу і Багіра наче скам'яніли, нашорошились і тихо гарчали, а Мауглі зачудовано дивився на Каа.

– Бандар логи, – пролунав нарешті голос удава, – можете ви ворухнути рукою чи ногою без мого наказу? Кажіть.

– Без твого наказу ми не можемо ворухнути ні рукою, ні ногою, Каа!

– Гаразд! Підійдіть на крок до мене!

Мавпи безвільно посунули наперед, і Балу з Багірою мимохіть зробили те саме укупі.

– Ближче! – просичав Каа.

Мавпи знову ступили вперед.

Мауглі поклав руки на плечі Багіри і Балу, і обоє здригнулися, наче прокинувшись.

– Не прибирай руки, – прошепотіла Багіра, – а то я зараз… ох, піду до Каа!

– Це ж просто старий Каа вигинається в пилюці, – сказав Мауглі. – Ходімо звідси.

І всі троє прослизнули крізь провалля в стіні й подалися у джунглі.

– Ху у! – зітхнув старий Балу, коли вони знов опинилися в лісі. – Більше ніколи не проситиму допомоги в Каа! – І він знову здригнувся всім тілом.

– Каа знає більше, ніж ми, – усе ще тремтіла Багіра. – Ще мить, і я б посунула просто до нього в пащеку.

– Дехто втрапить туди раніше, ніж зійде місяць, – сказав Балу. – Каа матиме добру поживу.

– Що ж усе це значить? – спитав Мауглі, бо він ніколи не чув про зміїні чари. – Я бачив просто велику змію, яка не знати чого метлялася по землі, аж поки стемніло. І ніс у Каа був розбитий. Ха ха!

– Мауглі, – суворо мовила Багіра, – він розбив ніс заради тебе, так само як мої вуха, боки й лапи, і плечі і шия Балу були підставлені заради тебе. Ще багато днів Балу і Багірі буде важко полювати.

– То пусте, – сказав Балу. – Головне – що малий знову з нами!

– Так, але ми за це дорого заплатили: ми поранені, згаяли чимало часу, пропустили полювання. Ми заплатили не тільки власною шкурою – у мене вся спина вискубана! – але й честю. Не забувай, мені – чорній пантері – довелося кликати на допомогу Каа, і ми з Балу очманіли, мов дурні дітлахи, побачивши Танок Голоду. І все через те, що ти знався з Бандар логами!

– Це правда, усе правда, – сказав Мауглі засмучено. – Я повівся кепсько, і мені дуже соромно.

– Мф ф! Що сказано в Законі Джунглів, Балу?

Балу аж ніяк не бажав нових неприємностей для Мауглі, але Закон – то річ серйозна, і він пробурчав:

– Каяття не знімає покари. Тільки пам'ятай, Багіро, він ще малий!

– Про це я не забуду! Але він накоїв дурниць, і його треба скарати. Що ти на це скажеш, Мауглі?

– Нічого! Я завинив. А ви обоє поранені. Це буде справедливо.

Багіра дала йому з півдюжини стусанів – на думку пантери, зовсім легеньких (бо вони б не розбудили її власне дитинча), але для семирічного хлопця то була тяжка покара, якої будь хто був би радий спекатися. Коли все скінчилося, Мауглі чхнув і, не сказавши й слова, звівся на ноги.

– А тепер, – сказала Багіра, – сідай мені на спину, Малий Брате, і ми рушимо додому.

Одна з переваг Закону Джунглів – це те, що після покарання минають усі чвари. Згодом уже ніхто ні на кого не ображається.

Мауглі поклав голову на спину Багіри і заснув так міцно, що не прокинувся навіть тоді, коли його опустили на землю в рідній печері.

Пісня Бандар-логів

Гей, помчимо від землі аж до неба!

Місяць нам світить, а сонця й не треба!

Видно нам все, як удень, серед ночі.

Дурень, хто з нами водитись не хоче!

Сила та спритність яка в наших рук,

Хвіст виграє, мов натягнутий лук!

Знайте, життя – то забава проста

В того, хто має чіпкого хвоста!

Знаємо ми сто одну мудру річ.

Скільки ми робимо діла за ніч!

Разом ідуть в нас і діло, і слово.

Ми не мудруємо: раз – і готово!

Кожен із нас – то великий мудрець:

Тільки подумав – і справі кінець!

Знайте, життя – то забава проста

В того, хто має чіпкого хвоста!

Досить нам вчути півслова, півзвуку –

Ми їх собі беремо за науку.

Птах заспіває, кажан запищить –

Ми їхню мову вчимо в одну мить!

Хоч по тигрячому, хоч по людському –

Всюди говоримо ми, як удома!

Знайте, життя – то забава проста

В того, хто має чіпкого хвоста!

Ми найкращі в цьому світі,

Ми мчимо у верховітті,

І ніхто не спинить наш веселий біг.

Хай усі сміються з нас,

Та заждіть, настане час –

І в джунглях ми прославимось навік!