Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Хай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас.

11 І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком мого заповіту для вас.

12 А кожен чоловічої статі на восьмий день від народження у вас буде обрізаний в усіх ваших поколіннях, як народжений у вас, так і куплений за срібло з чужоплемінних, що він не з роду твого.

13 І хай буде обрізаний народжений в оселі твоїй та куплений за срібло твоє, і хай буде моя угода на вашому тілі угодою вічною.

14 А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то винищена буде душа та з народу свого, він не виконав умови мого заповіту!

15 І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, хай не кличе вже себе Сарою, бо ім'я їй буде Сарра.

16 І поблагословлю я її, і теж з неї дам сина тобі. І вийдуть з неї народи, і царі народів будуть з неї.

17 І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своєму: Чи в сторічного може народитися, і чи Сарра в дев'яносто років народить?

18 І сказав Авраам до Бога: Хоча б Ізмаїл жив перед обличчям твоїм!

19 Бог же сказав: Сарра, твоя жінка, сина народить тобі, а ти назвеш його Ісаком. І свою угоду я з ним укладу, щоб була вічною вона для нащадків його по ньому.

20 А щодо Ізмаїла, я послухав тебе: Ось я поблагословлю його і зроблю його плідним, і дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів і я зроблю його великим народом.

21 А свій заповіт я складу з Ісаком, що його Сарра народить тобі в цей час наступного року.

22 І він перестав розмовляти з ним. І Бог відійшов від Авраама.

23 І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених в оселі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з людей оселі Авраамової, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог наказав йому.

24 А Авраам був віку дев'яноста дев'яти років, як обрізано було тіло крайньої плоті його.

25 А Ізмаїл був віку тринадцяти років, як обрізано було тіло крайньої плоті його.

26 Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.

27 І всі чоловіки оселі його, народжені й куплені за срібло з чужоплемінних, були обрізані з ним.

Буття 18

1 І з'явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

2 І він звів очі свої та й побачив трьох людей, що стоять біля нього. Побачив, вибіг з намету назустріч їм, вклонився до землі

3 та й промовив: Господе, коли тільки знайшов я милість в очах твоїх, не проходь повз свого слуги!

4 І принесуть трохи води, і ноги свої помийте, і спочиньте під деревом.

5 І хай хліба шматок принесу я, а ви підкріпіть серце ваше. Потому підете, бо на те ви йдете повз свого слугу. І сказали вони: Зроби так, як сказав.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничного борошна, заміси і зроби коржі.

7 І побіг Авраам до череди, взяв молоде та добре теля і дав слузі, а той швидко його приготував.

8 І взяв масла й молока, та теля приготоване, та й поклав перед ними, а сам став біля них під деревом. І їли вони.

9 І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відповів: Ось у наметі.

10 І сказав один з них: Я конче повернуся до тебе за рік о цій порі. І буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході до намету, що був за ним.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри припинилися бувати місячні.

12 І засміялася Сарра в нутрі своєму, промовляючи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Та й пан мій старий!

13 І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді народжу, коли я зістарілася?

14 Чи для Господа є річ занадто тяжка? На означений час я повернуся до тебе, за рік, цього самого часу, Сарра ж матиме сина.

15 А Сарра відріклася, кажучи: Не сміялася я, бо боялася. Але він сказав: Ні, таки сміялася ти!

16 І повставали звідти ті люди, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з ними, щоб їх провести.

17 А Господь сказав: Чи я від Авраама приховаю, що маю зробити?

18 Бо ж Авраам справді стане народом великим та сильним, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 Бо обрав я його, щоб він наказав синам своїм і роду своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб жити за справедливістю та правом, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

20 І промовив Господь: Через те, що поголос про Содом і Гоморру великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 зійду ж я та й побачу, чи не вчинили вони так, як поголос про них, що доходить до мене, тоді їм загибель, а як ні, то побачу.

22 І повернулися звідти ті люди, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім обличчям.

23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи винищиш також праведного з нечестивим?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також винищиш і не пробачиш цій місцевості заради п'ятдесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Не можна тобі робити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна тобі! Чи ж той, хто всю землю судить, не вчинить справедливо?

26 І сказав Господь: Коли я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості заради них.

27 І сказав Авраам: Оце я насмілився був промовляти до Господа свого, а я порох та попіл.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок п'ять!

29 І промовив до нього він ще: Може сорок там знайдеться? А Господь відповів: Не зроблю й через сорок!

30 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, бо я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відповів: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

31 І сказав Авраам: Оце я насмілився був промовляти до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відповів: Не зроблю й через двадцять!

32 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, бо я скажу ще тільки цього разу: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відповів: Не знищу й через десятьох!

33 І пішов Господь, як скінчив розмовляти з Авраамом. А Авраам повернувся до свого місця.

Буття 19

1 І прибули обидва ангели до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до помешкання вашого слуги, помийте ноги свої і переночуйте, а рано встанете й підете дорогою своєю. А вони відповіли: Ні, ми будемо ночувати на вулиці.

3 Та він дуже наполягав і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до помешкання його. І прийняв він їх, і напік прісного, і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, весь народ звідусіль оточили той будинок.

5 І вони закричали до Лота: Де ті чоловіки, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх мати!

6 І Лот вийшов до них, замкнувши за собою двері,

7 і сказав: Брати мої, не чиніть лихого!

8 Ось у мене дві доньки, що чоловіка не знали. Я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки чоловікам цим не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.

9 А вони закричали: Іди собі геть! І ще кричали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподіємо, ніж їм! І дуже вони налягали на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді ті люди вхопили Лота і впровадили його всередину, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до будинку зібралися, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали вони до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній гріх перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Вставайте, вийдіть з цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався жартівником.

15 А коли зійшла ранкова зірка, то ангели налягли на Лота, кажучи: Вставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.

16 А що він вагався, то ті люди через Господню до нього любов схопили за руку його, і жінку його, і обох дочок його, і вивели їх, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.

18 А Лот їм сказав: Ні ж бо, Господе!

19 Ось твій слуга знайшов милість в очах твоїх і ти побільшив свою милість до мене, щоб зберегти при житті мою душу, але я не встигну сховатися на гору, щоб бува не спіткало мене лихо, і я не помер.

20 Ось місто це близьке, дозволь утекти туди, адже дрібниця це для тебе. Хай сховаюся я туди і буде жити душа моя.

21 І сказав він до нього: Ось я прихилився до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав те місто Цоаром.

23 Сонце зійшло над землею, як Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й вогню, від Господа з неба.

25 І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього і стала стовпом соляним!...

27 І встав Авраам рано-вранці, і подався до місця, де стояв був він перед обличчям Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гоморру, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив, що піднімається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот з Цоару, і осів на горі, і обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка нема в цьому краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на всій землі.

32 Ходи, напіймо свого батька вином і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм.