Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

І взята була та жінка до дому фараонового.

16 І він для Аврама добро робив через це. І надбав той дрібну та велику худобу, віслюків, верблюдів, рабів та рабинь.

17 І вдарив Господь фараона та дім його страшними болячками через Сару, Аврамову жінку.

18 І покликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти зробив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?

19 Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось вона жінка твоя, візьми її та йди геть!

20 І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Буття 13

1 І піднявся Аврам з Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом з ним, до Негеву.

2 А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло та золото.

3 І пішов він в мандри свої від Негеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де на початку намет його був поміж Бет-Елом та Гаєм,

4 до місця жертовника, що його він зробив там на початку. І Аврам там кликав Господнє ім'я.

5 Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети.

6 І не вміщала їх та земля, щоб їм разом жити, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом бути.

7 І сталася сварка між пастухами худоби Аврамової та пастухами худоби Лотової. А тоді в тому краї сидів ханаанянин та періззеянин.

8 І промовив до Лота Аврам: Хай сварки не буде між мною та тобою, і між пастухами моїми та пастухами твоїми, бо близька ми рідня.

9 Хіба не весь край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.

10 І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю йорданську, що вся вона, перед тим, як Господь знищив Содом і Гоморру, щедро була зрошена водою, аж до Цоару, як сад Господній і як Єгипетський край!

11 І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І рушив на схід, і вони розлучилися один від одного.

12 Аврам оселився в Ханаані, а Лот оселився біля рівнинних міст околиці, і кочував аж до Содому.

13 А люди содомські були дуже лихі та грішні перед Господом.

14 І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився з ним: Поглянь з цього місця на північ, на південь, на схід і на захід,

15 бо всю цю землю, яку бачиш, я її дам навіки тобі та нащадкам твоїм.

16 І розмножу я нащадків твоїх, як той порох землі, так, що коли хто схоче порахувати порох земний, то теж і нащадки твої пораховані будуть.

17 Устань, перейди по краю вдовж та вшир, бо тобі його дам!

18 І Аврам рушив, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертовника Господові.

Буття 14

1 І сталося за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Гоїму,

2 вони розпочали війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гоморри, з Шинавом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер.

3 Усі ці зібралися були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне.

4 Дванадцять років служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали.

5 А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили рефаїв у Аштерот-Карнаїмі, і зузів у Гамі, і емів у Шаве-Кір'ятаїмі,

6 і хореїв у горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустелі.

7 І повернулися вони до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і завоювали весь Амалик, а також амореїв, що сиділи у Хаццон-Тамарі.

8 І вийшов цар Содому, цар Гоморри, цар Адми, цар Цевоїму і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними до бою в долині Сіддім,

9 з Кедор-Лаомером, царем Еламу, Тидалом, царем Гоїму, Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох.

10 А долина Сіддім була повна смоляних ям і втекли цар Содому й цар Гоморри, та й попадали туди, а залишки повтікали на гору.

11 І взяли вони весь маєток Содому й Гоморри, і всю їхню поживу, і пішли.

12 І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, що пробував у Содомі, і добро його та й пішли.

13 І прийшов був один поранений, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників.

14 І як почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, то озброїв своїх вправних слуг, що народилися в оселі його, триста вісімнадцять душ, і погнався до Дану.

15 І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску.

16 І повернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.

17 Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська.

18 А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього.

19 І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.

20 І благословенний Бог Всевишній, що віддав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину з усього.

21 І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі.

22 Аврам же сказав цареві содомському: Я простягаю свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,

23 що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама.

24 Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зі мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.

Буття 15

1 По цих подіях було таке слово Господнє Аврамові у видінні: Не бійся, Авраме, я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.

2 А Аврам відповів: Господе, Господе, що даси ти мені, коли я бездітний ходжу, а старший над маєтком моїм Елі-Езер з Дамаску.

3 І додав Аврам: Ти не дав нащадка мені і тепер мій слуга спадкоємець мені.

4 І ось слово Господа до нього таке: Він не буде спадкоємцем тобі, а той, хто вийде з твого нутра, він буде спадкоємцем тобі.

5 І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо та полічи зорі, коли тільки втрапиш ти їх полічити. І до нього сказав: Стільки буде нащадків твоїх!

6 І повірив Аврам Господові, а він зарахував йому те в праведність.

7 І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти власником її.

8 А Аврам запитав: Господе, Господе, з чого я довідаюся, що буду власником її?

9 Він же відповів йому: Візьми трирічне теля, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і голуба.

10 І взяв він для нього все те, і розсік його навпіл, і поклав кожну частину його одну проти другої, але птахів не розсік.

11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.

12 Коли ж сонце схилялося на захід, то здолав сон Аврама. І ось спав на нього жахливий морок.

13 І промовив Господь до Аврама: Знай, що нащадки твої будуть приходьками в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні років.

14 Але народ, якому служити вони будуть, я засуджу і вони потім вийдуть з великим маєтком.

15 А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.

16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореїв.

17 І коли зайшло сонце і настала темрява, то з'явилася мов піч, що диміла, та смолоскип вогняний перейшов поміж тими шматками жертви.

18 І того дня уклав Господь угоду з Аврамом, промовляючи: Нащадкам твоїм я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:

19 хенеянина, кенізеянина, кадмонеянина,

20 хіттеянина, періззеянина, рефаеянина,

21 амореянина, ханаанянина, гіргашеянина і евусеянина.

Буття 16

1 А Сара, Аврамова жінка, не народжувала йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Агар.

2 І сказала Сара Аврамові: Ось Господь не дав мені народити. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї отримаю я сина. І послухався Аврам голосу Сари.

3 І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Агар, свою невільницю, по десяти роках перебування Аврамового в Ханаанській землі, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.

4 І він увійшов до Агари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити пані свою.

5 І сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лона твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Хай розсудить Господь між нами!

6 І промовив Аврам до Сари: Тож невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що бажає душа твоя. І Сара гнобила її. І втекла Агар від обличчя її.

7 І знайшов її ангел Господній в пустелі біля джерела, на шляху до Шур,

8 і сказав: Агаро, Сарина невільнице, звідки ти прийшла і куди йдеш? Та відповіла: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї.

9 А ангел Господній промовив до неї: Повернися до пані своєї і терпи від руки її!

10 І я розмножу до незліченності нащадків твоїх.

11 І ще сказав ангел Господній до неї: Ось ти зачала і сина народиш, і назвеш його Ізмаїлом, бо прислухався Господь до твоєї недолі.

12 А він буде як дикий віслюк між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх братах.

13 І назвала вона Господа, що розмовляв з нею: Ти Бог бачучий! Бо сказала вона: Дійсно я тут бачила того, хто бачить мене?

14 Тому джерело було назване Беер-Лахай-Рої, воно між Кадешем та Баредом.

15 І народила Агар Аврамові сина, а Аврам назвав свого сина, що народила Агар, Ізмаїлом.

16 А Аврам був віку вісімдесяти шести років, коли Агар народила була Аврамові Ізмаїла.

Буття 17

1 І був Аврам віку дев'яносто дев'яти років, коли з'явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед обличчям моїм і будь непорочний!

2 І я укладу з тобою угоду і дуже розмножу тебе.

3 І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовив:

4 Згідно заповіту мого, станеш ти батьком багатьох народів.

5 І не буде вже ім'я твоє Аврам, а буде Авраам, бо зроблю я тебе батьком багатьох народів.

6 І зроблю я тебе дуже плідним, і зроблю, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.

7 І я виконаю свій заповіт, заповіт вічний, складений з тобою та твоїми нащадками по тобі на їхні покоління, щоб бути Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.

8 І дам я тобі та нащадкам твоїм по тобі на вічне володіння землю мандрівки твоєї, весь Ханаанський край, і я буду їм Богом.

9 І сказав Авраамові Бог: А ти пильнуй заповіт мій, ти й нащадки твої по тобі в їхніх поколіннях.

10 Ось умова мого заповіту для вас і нащадків ваших, що його ви виконувати будете та нащадки ваші по вас.