Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Гумор » Оленіада 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Оленіада" автора Ірен Віталіївна Роздобудько. Жанр книги: Гумор.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 38
Перейти на сторінку:
— промайнуло в розпашілій Василенковій голові. І він безсило опустився на диван.

— Господи... Що ж це робиться... Син убиває батька... Який жах...

* * *

Непритомний Василенко лежав на білих Зоїних подушках. Бідна жінка вже двічі почергово підносила йому до носа то пляшчинку з нашатирним спиртом, то його ж власні шкарпетки. Журналіст не реагував. Зоя вже уявляла моторошні заголовки в газетах: «Убивство знаного журналіста в квартирі невідомої перукарки». Думки її пішли в іншому напрямку. Питання про те, що робити з рогом, віддалилося на задній план, тепер треба було подумати про одне: що робити з тілом. Зоя десь вже читала подібне запитання. Здається, там була й відповідь. Але що то було? Зоя оглянула свою куцу книжкову полицю. Там стояло пару книжечок Данієли Стіл, жовто-чорний зашмульганий стосик «покет-буків» улюбленої Донцової, брошурка з жіночої психології «Сто засобів вдало вийти заміж». Ага, ось воно! Вітчизняний детективчик із красномовною назвою «Мерці». Пригадується, Зою зацікавило те, що авторка була головним редактором її улюбленого ілюстрованого журналу. Взагалі-то, Зоя вітчизняних книжок не купувала.

Зоя розгорнула книжку на першій сторінці й одразу ж натрапила на зловісну пораду: «тіло треба розчленувати...» — писала жінка, котра на фотографії, що була розміщена на обкладинці, зворушливо притискала до грудей оберемок ромашок. «Мати Божа! — перелякалася Зоя. — Членувати ріг — то одне, а ось це...» Вона оглянула бездиханне тіло коханця. Зоя відкинула книжку і вирішила використати останній шанс: залізла рукою під шафу, до сховку, і викотила звідти пляшку горілки. Горілку Зоя завжди завбачливо ховала «на чорний день». Відкрутила корок, піднесла до носа небіжчика.

Василенко замукав, на його обличчі смикнулися брови. Він був живий.

Зоя влила кілька життєдайних крапель йому до рота, — і Семен заплямкав губами, як немовля.

— Шляк би тебе трафив! — вилаялась усе ще перелякана Зоя Павлівна. — Що за мужик такий пішов нервовий!

Василенко замукав гучніше. Певно, виходячи з непритомного стану, він уявляв рідного Пантелеймона.

— Цоб-цабе, любчику... — лагідно промовила Зоя. — Пора прокидатися!

Поплямкавши губами і помукавши, Василенько нарешті відкрив очі. Над ним стояла Зоя з пляшкою... Василенко схопився як підстрелений.

«Понятих» не було, міліції також.

— За що Бодя вбив батька? — прямо запитав Василенко.

— Ти що, здурів, — здивувалася Зоя, — чи тобі наснилося? Чи пороблено?

— А хто ж тоді лежить у тебе в ванній? — наполягав Василенко.

— Ріг.

І Зоя розповіла коханцю все від початку до кінця. Кінець був оптимістичний:

— П’ять відсотків — тобі. За допомогу. Я сама не впораюсь.

— Реалізувати стратегічний продукт не так просто, — замислився Василенко. — П’ять відсотків на стайню не вистачить... Двадцять.

— А безкоштовні стрижки ти врахував? — обурилася Зоя Павлівна. — І все інше, — вона кивнула головою на ліжко. — А рибні котлети? А компот?

— А унітаз? А заміна кранів? — парирував Василенко. — А небезпека? Двадцять — і крапка!

Довелося кивнути головою.

— Отже, спочатку оглянемо пацієнта, — сказав Семен. — До речі, якщо будемо говорити, не дай боже говорити прямо — тільки «пацієнт».

— Добре, пішли оглянемо... пацієнта.

Зої було трохи прикро ділитися, але нічого не вдієш. І вона, тяжко зітхнувши, повела коханця до «святая святих».

— М-да-с... — промимрив той, оглядаючи ріг. — Великий, падла... (останнє слово швидше стосувалося суперника). Будемо пиляти. На чотири частини. Не менше. Схожу за інструментами.

— А далі що? — поставила логічне запитання Зоя.

— Далі? — замислився Василенко. — Далі треба пробиватися «догори»... Не будемо ж його продавати пересічним громадянам: закладуть одразу. Треба шукати мафіозі.

— Яким чином?

— Спершу підеш на громадські збори до мерії. Ти ж бачила по телевізору програму «Запитай у мера». Отже, підеш туди, придивишся до публіки: там бувають різні...

— А може, «самому» запропонувати?

— Головне — не квапитись. Придивишся спочатку. Заведеш знайомства. Можна й «самому»: гроші в нього є.

— Звісно, — погодилася Зоя, кинувши погляд на листівку, причеплену до люстра: на ній симпатичний мер посміхався, тримаючи в руках пакетик з ягелем. Унизу — його рукою — підпис: «Ягель — у кожну родину!». Той пакетик отримала і Зоя, і всі мешканці спального району, незважаючи на те, чи мали вони тварин, чи ні.

Особливо раділи такому пакункові підлітки з незаможних родин, котрі примудрилися використовувати це зілля для паління.

Василенко пішов додому за пилкою.

Зоя зняла бігуді.

З цього моменту в неї починалося нове життя. Зустрічати його в бігуді Зоя не хотіла.

* * *

Криза! Криза... Гостре слово, схоже на ніж або передні зуби пацюка, що точать стіну. Криза набувала загрозливих розмірів, пацюк вишкірявся і ширше роззявляв пащеку. Зуби виблискували з-під настовбурчених вусів.

Суспільство різко поділилося на «верхи» та «низи». А якщо це так, то, за визначенням застарілого, але актуального в цій ситуації вчення, — назріла революційна ситуація.

Ройтберг нервово гортав газети, напружено думаючи, яким чином врятувати своє видання, до кого примкнути. «Верхи» висунули програму негайної тотальної кастрації усього поголів’я оленів. Це було зрозуміло: вищий та середній клас мав у своїх стайнях не по одній, а по дві й більше упряжок. І старанно приховував цей факт від податкової інспекції. «Низи» з великими труднощами вигодовували не більше двох вихованців і нізащо не згоджувалися на їхню стерилізацію. «Верхи» бажали нагріти руки на імпортуванні оленів, «низи» мріяли мати приплід.

Лікарі, об’єднавшись у громаду «Цигапам», не могли визначитись, що краще: зробити з препарату дефіцит (підтримати політику кастрації) чи усе ж таки дотримуватися клятви Гіппократа. Але Гіппократ — то далеке минуле, а «цигапам» по триста доларів за упаковку — речі приємні й реальні.

Вагалися і власники таксо-оленів: такса підвищується, але кількість транспорту зменшиться, що означає безробіття і перехід водіїв-цоцобешників до категорії «низів».

Громадські жіночі організації — «Жінки-матері за свободу розмноження», «Оленева мати», «Природне запліднення» — виступали категорично проти знущання над тваринами.

Феміністичні організації — «Незалежна членкиня», «Стать і потяг!» та «Роги вгору!» — діяли радикально, закликаючи приєднати до тотальної кастрації і деякі верстви населення. Список до програми докладався. У ньому, крім політиків на наркоторговців, чомусь фігурували слюсарі, гінекологи та зубні техніки.

Генетики беззастережно підтримували можновладців, хитро і підступно посміхаючись у марлеві маски.

Молодь намертво стояла в опозиції.

Ройтберг витер піт із чола. Вимив руки після гортання преси і втупився в свою глянсову верстку. Вона явно вже не відповідала вимогам останніх

1 ... 4 5 6 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оленіада», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оленіада"