Пауло Коельо - Як течія річки

Вибери гору, до вершини якої ти хотів би дістатися: не зважай на тих, хто скаже тобі: «Ця гора найгарніша» або «Ця гора не така крута». Ти витратиш багато енергії й багато ентузіазму, щоб досягти своєї мети, а тому ти єдиний відповідаєш за свої дії та повинен мати певність, що робиш правильно.

Розвідай, як до неї добутися: нерідко гору можна побачити здалеку – гарну, цікаву, сповнену викликів. Та коли ми намагаємося дійти до неї, що ми бачимо? Її оточують дороги, густі ліси стоять між тобою й твоєю метою, те, що видається простим на мапі, є важким і непрохідним у реальному житті. Але спробуй усі дороги, усі стежки, аж поки одного дня ти опинишся біля підніжжя вершини, на яку хочеш зійти.

Поговори з тими, хто вже долав цей шлях: навіть якщо ти вважаєш себе першопрохідцем, хтось уже здійснив цю мрію раніше й залишив сліди, які можуть полегшити тобі сходження; місця, де можна закріпити мотузку, просіки, зрубані гілки, які можуть полегшити тобі шлях. Ти сам збираєшся його подолати під свою власну відповідальність, але не забувай, що чужий досвід може багато в чому допомогти.

Небезпеки, побачені зблизька, можна контролювати: коли ти сходиш на гору своєї мрії, пильно озирайся навколо. Ти побачиш, звичайно, ущелини. Майже непомітні розколини. Побачиш камені, так відполіровані дощами й вітром, що вони стали слизькими, як лід. Але якщо ти пильно стежитимеш за тим, куди щораз поставити ногу, то уникнеш пасток і зумієш обминути їх.

Краєвид змінюється, скористайся цим: звичайно, ти повинен постійно думати про свою головну мету – досягти вершини. Але сходячи, ти можеш багато чого побачити, й не буде нічого поганого в тому, якщо іноді ти зупинишся, щоб трохи помилуватися панорамою. Із кожним подоланим метром ти зможеш окинути поглядом ширший простір, тож скористайся цим, щоб відкрити речі, яких ти досі не помічав.

Шануй своє тіло: сходь лише на ту гору, котра дасть твоєму тілу втіху, на яку воно заслуговує. Ти маєш весь час, який дарує тобі життя, тому не вимагай від свого тіла того, чого воно не може тобі дати. Якщо ти йтимеш надто швидко, ти перевтомишся й зупинишся на середині шляху. Якщо йтимеш надто повільно, тебе застане в дорозі ніч, і ти можеш загинути. Милуйся краєвидом, пий воду з гірських джерел, їж плоди, якими щедро обдарує тебе природа, але не зупиняйся.

Шануй свою душу: не повторюй весь час: «Я свого досягну». Твоя душа вже знає про це, вона потребує цієї тривалої прогулянки для того, щоб зміцніти, розширитися до обрію, досягти неба. Одержимість ніколи не допомагає в пошуках мети, і зрештою позбавляє втіхи від подорожі. Але увага: не повторюй також: «Це важче, аніж я думав», бо така думка примусить тебе втратити свою внутрішню силу.

Приготуйся подолати ще один кілометр: дорога до вершини гори завжди буде довшою, ніж ти припускав. Не обдурюй себе, завжди настане мить, коли те, що здавалося близьким, виявиться ще досить далеким. Але якщо ти будеш сповнений рішучості дійти до кінця, це не стане для тебе проблемою.

Радій, коли досягнеш вершини: плач, плескай у долоні, кричи на всі чотири сторони, дозволь, щоб вітер, який віє вгорі (бо вгорі завжди вітряно), прочистив тобі мозок, освіжив твої спітнілі й стомлені ноги, відкрив твої очі, вичистив пилюку з твого серця. Яка радість – те, що раніше було тільки сном, далеким видінням, тепер стало частиною твого життя, ти досяг своєї мети!

Дай обіцянку: скористайся з того, що ти відкрив у собі силу, про яку досі нічого не знав і пообіцяй самому собі, що відтепер застосовуватимеш її до кінця своїх днів. Буде добре, якщо ти пообіцяєш собі зійти на ще одну гору, знайти собі нову пригоду.

Розкажи свою історію: атож, розкажи свою історію. Стань взірцем. Розкажи всім, що є можливим, і тоді інші люди відчують мужність, щоб зійти на власні гори.

Про важливість диплома

Мій старий млин у маленькому селі в Піренеях відокремлює від сусідньої фазенди ряд дерев. Одного дня до мене прийшов її хазяїн: йому, либонь було років сімдесят. Я часто бачив, як він працює в полі з дружиною, й думав, що в їхньому віці час уже й відпочити.

Сусід, якого досі я вважав вельми симпатичним чоловіком, сказав, що сухе листя з моїх дерев падатиме на дах його будинку, і я повинен спиляти їх.

Я був шокований: як людина, що прожила все своє життя в контакті з природою, може зажадати, аби я повалив дерева, яким потрібно було стільки часу, щоб вирости, тільки тому, що років через десять їхнє листя може створити проблеми для його даху?

Я запросив його на каву. Сказав, що, якщо коли-небудь сухе листя з моїх дерев (воно сохне від літньої спеки і його розвіює вітер) завдасть його оселі найменшої шкоди, я беру на себе обов’язок своїм коштом поставити йому новий дах. Сусід сказав, що це його не задовольняє – він хоче, щоб я спиляв дерева. Я відчув певне роздратування: сказав, що радше готовий купити його фазенду.

– Моя земля не продається, – відповів він.

– Але за ці гроші ви зможете купити чудовий дім у місті, прожити там із дружиною до кінця ваших днів, не знаючи ані суворих зим, ані втрачених урожаїв.

– Моя фазенда не продається. Я тут народився й виріс, а тепер я надто старий, щоб переселятися.

Він запропонував, щоб ми викликали з міста експерта, той оцінить ситуацію й ухвалить рішення – таким чином, ніхто з нас не матиме підстав ображатися. Зрештою, ми сусіди.

Коли він пішов, моєю першою реакцією було звинуватити його в бездушності й нешанобливому ставленні до Матері Землі. Потім я був заінтригований: чому він не хоче продавати землю? І перш ніж день закінчився, я зрозумів, що його життя склалося певним чином, і мій сусід не хоче змінювати його. Переселитися до міста означало б для нього поринути в невідомий світ, з іншими цінностями, а він, либонь, вважає себе надто старим, щоб навчитися чогось нового.

Хіба таке відбувається лише з моїм сусідом? Ні. Думаю, що так відбувається з усіма на світі – іноді ми надто звикаємо до свого життя й відмовляємося навіть від великої нагоди, бо не знаємо, як скористатися нею. У випадку мого сусіда, фазенда і село – це єдині місця, знайомі йому, й він не бачить потреби ризикувати. А люди, що живуть у місті, вірять, що конче треба здобути університетський диплом, одружитися,