Пауло Коельо - Як течія річки

Я зупиняюся – немає нічого збудливішого й моторошнішого, аніж спостерігати, як наближається буря. Перша думка, яка мені спадає, – пошукати захистку, але захисток може стати небезпечним, таким собі різновидом пастки: скоро налетить вітер, а він, схоже, буде потужним і достатнім для того, щоб зривати дахи, розгойдувати й ламати гілля дерев, руйнувати електролінії високої напруги.

Я пригадав старого друга, який дитиною жив у Нормандії і міг спостерігати, як союзні війська висаджувалися у Франції, окупованій нацистами. Ніколи не забуду його розповідь:

Я прокинувся й побачив, що весь виднокіл затулений військовими кораблями. Німецькі солдати на пляжі біля мого будинку спостерігали ту саму сцену, що й я. Але що найбільше мене вразило – це тиша. Цілковита тиша, яка передує битві не на життя, а на смерть.

І така сама тиша тепер навалюється на мене. Помалу-малу вона змінюється шелестінням бризу – дуже тихим – над кукурудзяним полем, що оточує мене. Атмосферний тиск змінюється. Буря наближається, й тиша змінюється ледь чутним шелестом листя.

Я спостерігав чимало бур у своєму житті. Більшість їх захоплювала мене зненацька, і я дуже швидко навчився дивитися в далечінь і розуміти, що я неспроможний зупинити негоду, тож мені доводилося мобілізувати все своє терпіння й шанобливо ставитися до розлюченої природи. Не завжди події відбуваються так, як мені хочеться, тож ліпше звикнути до цього.

Багато років тому я написав пісню з такими словами:

Я перестав боятися дощу,

Бо він приносить до землі повітря.

Ліпше подолати страх. Бути гідним того, що я написав, і зрозуміти, що хоч би яким потужним був ураган, у якусь мить він перестане.

Вітер збільшує швидкість. Я стою у відкритому полі, на обрії видніються дерева, які, принаймні в теорії, притягуватимуть блискавки. Моя шкіра водонепроникна, навіть якщо мій одяг наскрізь промокне. Тому ліпше натішитися цим видовищем, аніж кинутися бігти в пошуках безпечної криївки.

Минає ще півгодини. Мій дід, інженер, любив навчати мене законів фізики під час наших розмов: «Коли побачиш блискавку, порахуй секунди й помнож їхню кількість на триста сорок метрів, тобто на швидкість звуку. У такий спосіб ти завжди визначиш відстань до грому». Трохи складно, але я звик робити це від самого дитинства. Зараз буря за два кілометри від мене.

Поки є досить світла, аби я міг бачити обриси хмар, що їх пілоти називають «cumulus nimbus». Вони мають форму ковадла, ніби коваль б’є молотом по небу, виковуючи мечі для розлючених богів, які в цю мить перебувають над містом Тарбес.

Я бачу, що буря наближається. Як і кожна буря, вона тягне за собою руйнацію – але водночас зрошує поля й мудрість неба падає на землю разом із дощем. Як і кожна буря, вона повинна затихнути. Чим шаленішою є вона, тим швидше минає.

Богу дякувати, я навчився зустрічатися з бурями.

І закінчімо цю книжку молитвами…

Дгаммапада (приписувана Будді)

Краще, коли замість тисячі слів,

Буде тільки одне, що дарує Мир.

Краще, коли замість тисячі віршів,

Буде тільки один, що дарує Красу.

Краще, коли замість тисячі пісень,

Буде тільки одна, що вселяє Радість.

Мелвана Джелаладдін Румі, ХІІІ століття

Далеко, за межами добра і за зла, існує широка долина.

Там ми й зустрінемося з тобою.

Пророк Магомет, VІІ століття

О, Аллах! Я запитую в тебе поради, бо ти знаєш усе і навіть те, чого знати не можна.

Якщо моя справа є доброю для мене та для моєї віри, для мого життя нині й потім, нехай вона буде легкою й благословенною.

Якщо моя справа є поганою для мене та для моєї віри, для мого життя нині й потім, не дозволяй мені це робити.

Ісус із Назарета, Євангелія від Матвія: 7, 7–8

Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, а хто стукає, відчинять йому.

Юдейська молитва за Мир

Підіймемось на гору Господа, де зможемо ходити стежками Його. Перетворімо наші мечі на орала, а списами наколемо яблука.

Нехай жоден народ не підійме меч проти іншого народу, й нехай ми ніколи не опануємо митецтво війни.

І ніхто не повинен боятися свого сусіда, бо так каже Господь.

Лао Цзи, Китай – VІ століття до нашої ери

Щоб зберігався мир у світі, треба, щоб народи жили в мирі.

Щоб зберігався мир між народами, міста не повинні воювати одне з одним.

Щоб зберігався мир між містами, сусіди повинні порозумітися.

Щоб зберігався мир між сусідами, треба, щоб у кожній родині панувала гармонія.

Щоб зберігався мир у родині, треба знайти його у власному серці.

1

Росинья – фавела, тобто нетрі на гірських схилах, в Ріо-де-Жанейро.

2

Певно, мова йде про синтоїстську святиню Ісе-дзингу, оскільки Гункан-дзима – це скелястий острів, на якому нема храмів. (Прим. ред.)

3

Район Ріо-де-Жанейро.