Alina Pero - Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero

Ера

Слова застрягли в горлі. Ординський Тимофій Олександрович. Той самий чоловік з клубу. Той, чиї сині очі ніби бачили мене наскрізь. Той, хто промовив загадкову фразу про "список". І тепер він знає моє ім'я та мій номер телефону.
Я сіла навпроти нього, намагаючись приховати збентеження. Світ ніби зменшився до розмірів цього маленького столика в затишній кав'ярні.
— Ти… Ординський Тимофій Олександрович? — нарешті запитала я, намагаючись зберегти спокійний тон.
Він кивнув, ледь помітно усміхнувшись.
— А ти, як я розумію, Ера. Цікаве ім'я.
— Звідки ти знаєш моє ім'я? І мій номер?
— У мене є свої методи, — його очі блиснули. — А щодо твого імені… твої друзі досить балакучі в соціальних мережах.
Я згадала відмітку Ліки під фотографією. Звісно. Як я одразу не подумала?
— Ти сказав про наслідки, — нагадала я, повертаючись до головного. — Що ти мав на увазі?
— Твій вчинок у клубі був… несподіваним. І він привернув мою увагу. Зазвичай люди не підходять до мене з такими заявами та поцілунками.
— Це був безглуздий виклик, — повторила я. — Нічого особистого.
— Можливо. Але ти все ж таки це зробила. І тепер я хочу дізнатися, що за цим стоїть.
— Нічого не стоїть, — збрехала я. — Просто парі.
Він уважно дивився на мене, і я відчула, як мої щоки починають червоніти. Його погляд був надто проникливим.
— Я не вірю в випадковості, Еро. Особливо в такі яскраво виражені.
Настала тиша, яку порушувало лише неголосне гудіння кавомашини. Офіціант приніс моє капучино. Я зробила ковток, намагаючись зібратися з думками.
— Добре, припустимо, це було не просто парі, — зізналася я. — Мені стало нудно. Хотілося чогось… незвичайного.
— І я здався тобі достатньо незвичайним?
У його голосі прозвучала ледь помітна іронія.
— Ти відрізнявся від інших, — сказала я, уникаючи його погляду. — Був спокійним. Загадковим.
— І тому ти вирішила мене поцілувати?
Я відчула, як знову починаю нервувати. Його запитання змушували мене почуватися так, ніби я складаю іспит.
— Так. Це здалося цікавим.
Він трохи помовчав, розглядаючи мене.
— Цікавим? Що ж, Еро, ти вмієш зацікавити. І тепер ти в моєму полі зору.
Його слова прозвучали не як погроза, а як констатація факту.
— І що далі? — запитала я, намагаючись здаватися байдужою.
— Далі… — він зробив ковток кави. — Далі ми дізнаємося, що буде далі.

Тимофій

Розмова з Ерою була такою ж непередбачуваною, як і її поцілунок. Вона намагалася приховати свою збентеженість, але я бачив, як її очі час від часу зрадливо бігали. Її пояснення про нудьгу та бажання чогось незвичайного звучали непереконливо, але в її прямоті була якась щирість, яка мене зацікавила.
Коли вона згадала про мою "загадковість", на моєму обличчі мимоволі з'явилася усмішка. Мабуть, мій звичний спокій справляв на людей саме такий ефект.
Я не звик до такого безпосереднього інтересу. Зазвичай люди поводяться зі мною обережно, з огляду на моє становище. А вона… вона просто підійшла і поцілувала.
Її реакція на моє повідомлення показала, що вона не очікувала, що я піду далі. Можливо, вона думала, що це залишиться просто епізодом у нічному клубі. Але я не з тих, хто залишає такі речі без уваги.
Її запитання "І що далі?" звучало майже як виклик. І я відчув, що готовий прийняти цю гру.
— Ти навчаєшся в університеті, Еро? — запитав я, змінюючи тему.
Вона здивовано кивнула.
— Так. Філологія.
— Цікаво. Я нещодавно отримав завдання від одного з викладачів вашого університету – допомогти зі спонсорством для нового літературного конкурсу. Можливо, ти знаєш про це?
На її обличчі з'явилася ще більша здивованість.
— Ні, вперше чую.
— Що ж, можливо, я зможу розповісти тобі більше. Заодно почую думку студентки-філолога.
Я бачив, як у її очах з'являється інтерес, затьмарюючи попередню напругу. Вона була розумною, я це відчув ще в клубі. І вона не боялася нового.
— Ти хочеш, щоб я допомогла тобі з цим конкурсом?
— Я хочу продовжити нашу розмову, Еро. У більш формальній обстановці. І, можливо, дізнатися більше про те, що стоїть за твоєю сміливістю.
Я зробив ще один ковток кави, спостерігаючи за її реакцією. Вона все ще була настороженою, але в її очах з'явилася іскра. Схоже, вона починала розуміти, що ця зустріч – це не просто з'ясування стосунків після випадкового поцілунку. Це початок чогось нового. І я був готовий до цього.