Вікторія Фед - З любов’ю. З істерикою. І з кавою. Починаємо!, Вікторія Фед

Глава 4. Продовження — герой вимагає контракт. Авторка ледь не плаче. Кіт свідок. Все як має бути.

— Якщо ти думаєш, що я жартую, — промовив він, витягаючи зі своєї чорної мантії згорнутий пергамент, — то дарма. Я консультувався з адвокатом. Боря допоміг.

— Боря — демон-слимак!

— З юридичною освітою! — з гордістю відповів герой. — А тепер — сідай. Підписуй.

Я витріщилась на пергамент.

Заголовок був красномовний:

“Контракт між Героєм і Авторкою: про гідність, поцілунки і заборону вмирати кожні три глави”

— Це жарт?

— Абсолютно ні. Пункт перший: Авторка зобов’язується попереджати перед викликами смертельної небезпеки.

— Другий: Герой має право на одне (1) гарне вбрання, яке не буде роздерте в бою через «драму».

— Третій: Поцілунок раз на 10 глав, якісний, бажано з емоціями, не через прокляття.

— І четвертий: Заборонено робити героя побічним персонажем заради нового любовного інтересу з татуюванням і ім’ям “Кріс”.

— Ти написав це сам?

— Я — демон. І чоловік, який втомився терпіти. А ще від тебе залежить моя самооцінка!

— Ой, бідний…

— ТИ ВБИЛА МЕНЕ ДВІЧІ І НАВІТЬ НЕ ПОПЛАКАЛА!

Я глибоко вдихнула, відкрутила ковпачок ручки, і…

— А якщо я не підпишу?

Він знизав плечима.

— Тоді я… я почну сам редагувати текст. І перша сцена — я без сорочки на обкладинці.

А от це було дійсно страшно!

— Добре, — прошепотіла я, підписуючи. — Але з пунктом про “поцілунок з емоціями” я ще посперечаюсь.

Він посміхнувся. І, звісно ж, вперше за всю книгу — щиро.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍