Деріка Лонг - Випадкова наречена, Деріка Лонг

Уже кілька тижнів Сандра і Артем проводили разом все більше часу на публічних заходах, виглядаючи ідеальною парою для камер і преси. Але сьогодні Артем вирішив зробити щось незвичне. Він хотів перевірити, як далеко може зайти їхня гра. Як завжди, він виглядав спокійно, впевнено, і навіть більш ніж звичайно чарівно. Але сьогодні щось у ньому було незвичне — він виглядав так, наче дійсно вірив у свою роль. Він приготував для Сандри маленьке випробування.

Вечір почався, як і зазвичай, з елегантної вечері в одному з розкішних ресторанів міста. Артем і Сандра сиділи за столом, обговорюючи черговий проект. Все було в своїх межах, але з кожною хвилиною Сандра відчувала, що його погляд все частіше зупиняється на її обличчі. Спершу це здавалося безпечним, але потім вона помітила, як його очі змінилися — стали глибшими, інтенсивнішими. Відчуття, ніби він її спостерігає, стало настільки очевидним, що Сандра не змогла відвернутися від нього.

— Сандро, ти завжди була такою, — сказав Артем, повільно ковтаючи вино. — Така холодна і неприступна. А сьогодні… ти якось змінилась.

Він не відводив погляду, і це було дивно. Сандра відчула, як всередині її тіла зростає напруга. Вона знала, що він грає свою гру, і це не було випадковим.

— Мабуть, я просто не звикла до всього цього, — відповіла вона, намагаючись не показати занепокоєння.

Артем усміхнувся, злегка нахиляючись до неї. Він розумів, що його слова мали діяти, і він точно знав, що викликає в ній розгубленість. Поступово він наблизився до неї настільки, що їхні погляди зустрілися, а потім він обережно взяв її за руку.

— Ти не схожа на тих, хто дозволяє собі відкритися, — сказав він, злегка погладивши її руку. — Але я думаю, що для тебе це не буде проблемою. Ти мене зацікавила.

Сандра на мить замовкла, а потім обережно відсмикнула руку, не бажаючи, щоб цей момент переріс у щось більше.

— Я ж казала, Артеме, що нічого більше, ніж контракт, між нами не буде, — сказала вона, намагаючись залишити тон неемоційним.

Але Артем, який давно розгадав всі її манери, не здавався збентеженим. Він нахилився ще ближче, і раптом його руки опинились на її обличчі. Він погладив її щоку, обережно, але з таким натиском, що Сандра не могла стримати свій подив.

— О, це цікаво, — прошепотів він. — Ти справжня загадка для мене, Сандро. І я думаю, що часом всі ми дозволяємо собі бути більше, ніж здається.

І раптом він поцілував її. Це був гарячий, пристрасний поцілунок, що захопив її зненацька. Усе довкола ніби завмерло. Вони обидва не думали про публічність або правила, тільки про цей момент, коли їхні губи зустрілися, а серце Сандри пропустило кілька ударів. Вона не могла дихати, це було настільки несподівано й інтенсивно, що її тіло відреагувало миттєво.

Але як тільки поцілунок закінчився, Артем відступив і почав сміятися, саркастично і з насмішкою. Його очі загорілися вогнем, який не залишав сумнівів.

— Ну що ж, Сандро, ось тобі і перевірка. Тепер я точно знаю, що ти закохалась, — сказав він, широко посміхаючись.

Сандра завмерла. Вона відчула, як її гнів починає закипати. Це була його гра, його випробування. І він наважився сміятися з цього? Вона не могла цього терпіти.

— Ти точно помилився, — різко відповіла вона, вперто стискаючи кулаки. — Я не закохалась. Я просто хотіла перевірити твої справжні наміри, Артеме. Ти думаєш, що я дозволю тобі маніпулювати моїми почуттями? Ти не маєш жодного права сміятися з мене!

Артем трохи здивовано подивився на неї. Відверто кажучи, він не очікував такого від неї.

— Ого, ти серйозно? — спитав він, ледь стримуючи сміх. — Ти й справді не закохалась? Ти не хочеш сказати, що це теж частина твоєї гри?

Сандра зупинилась, поглядаючи на нього з гнівом і рішучістю.

— Так, це була моя гра, і я знаю, чого я хочу, — відповіла вона, стоячи на своєму. — А ти можеш залишити свої жарти. Ти ж добре знаєш, що між нами немає нічого справжнього.

Артем, посміхнувшись, поклав руку на її плече.

— Ти дійсно цікава, Сандро, — сказав він, знову повертаючи її до себе. — Ось чому я хочу, щоб ми продовжували цю гру до кінця.

Між ними знову виникла напруга. І хоч Сандра прагнула тримати дистанцію, вона не могла не відчути, як серце б’ється швидше, а усвідомлення того, що їхня гра тільки починається, ще більше захоплювало її.

Артем відступив, але його погляд залишався таким самовпевненим і невідворотним, як і раніше. Сандра відчула, як її гнів повільно вщухає, але залишалася настільки злісною, що майже фізично відчувала свою боротьбу з ним. Її бажання домінувати в цій ситуації перетворювалось на щось сильніше, ніж просто контракти і гроші. Тепер все починало відчуватися як справжнє випробування.
— О, ти справді вперта, — сказав Артем з усмішкою, яку важко було назвати дружньою. — Але все одно не забувай: ми граємо одну гру. Ти ж не хочеш, щоб вона змінилася, правда?

Сандра нахмурилась, відчуваючи, як його слова знаходять відгук у її душі, але вона все одно залишалася твердою.

— Я нічого не хочу змінювати, — відповіла вона спокійно, намагаючись зберегти холоднокровність. — Ти сам вирішив, що нам слід жити за правилами контракту. І я це роблю. Просто не думай, що я залишусь під твоїм контролем. Я вже давно знаю, що тобі важлива тільки вигода.

Артем тихо засміявся, спостерігаючи за її реакцією.

— Ти мені подобаєшся, — сказав він, дивлячись прямо в її очі. — Твоя рішучість, твої принципи. Вони роблять тебе дуже цікавою. Але пам'ятай, що я також не зупинюся на досягнутому.

Між ними знову відчувалась напруга, і хоча Артем говорив це з посмішкою, Сандра знала, що він не жартує. Його погляд був настільки проникливим, що їй навіть стало некомфортно.

— Ти справді думаєш, що можеш контролювати мене, Артеме? — запитала вона, намагаючись приховати будь-яке хвилювання в голосі. — Але я тобі покажу, що я не така, як всі інші.

Артем подивився на неї, як на дивовижну загадку, і зрозумів, що ця гра не буде легкою. Він думав, що все йде за його планом, але тепер він не був так впевнений у своїх силах. Вони були рівними суперниками, і саме це її рішучість і самостійність робили ще більш привабливою для нього.