Вікторія Вецька - Зваблива ненависть , Вікторія Вецька

Розділ 2. Звабливий виклик

Тимур

Я сидів на кухні, втупившись у телефон, і бездумно гортав стрічку на сайті знайомств. Чесно, міг би піти в бар або подзвонити комусь із дівчат, з якими завжди розважався, але сьогодні якось ліньки. Хотілося чогось нового. Сайт знайомств був як рулетка: раптом пощастить, і знайдеться якась цікава дівчина? Але, як завжди, одне й те ж саме.

Анкети ніби під копірку: «Люблю подорожі, книги, прогулянки під дощем». Серйозно? Хоч хтось напише, що ненавидить книги й дощ викликає в нього екзистенційну кризу? Ідеальна картинка, максимум емоцій, нуль живого життя.

Я вже збирався закрити додаток, коли раптом завмер. Очі. Зелені, глибокі, до мурах знайомі. Точно такі, як у Христини.

От халепа!

Щось вона згадалася мені неочікувано. І, чесно кажучи, не в тому романтичному контексті, а більше як моя найбільша підліткова катастрофа. Я ж той самий дурень, через якого вона, ймовірно, переживала дитячі травми, походи до психолога і перехід в іншу школу. Може, якби хоча б раз не ставив їй підніжку, не забирав її речі, не висміював перед усіма — хто знає, можливо, все могло б бути інакше. Але ні, я ж тоді був «крутим» — у моєму підлітковому розумінні це означало робити все, щоб вона мене точно запам’ятала.

Звісно, мені соромно за свою безглузду поведінку. Але ж, серйозно, що це змінить? Нічого. Сором — це така штука, яка з’являється і одразу ж зникає, як тільки ти відволічешся на щось цікавіше.

Зітхнув і все ж відкрив профіль.

«Тіна. Любителька квітів, шукаю нові знайомства та позитивні емоції.»

Ну, логічно. Хто б написав: «Я не вірю в кохання, зате вірю в кішок і доставку піци вночі»?

Так, це точно збіг. Я шукав дівчину з Києва, а Христина жила в Хмельницькому. Та й зрештою, світ великий – чому б комусь ще не мати такі ж очі?

Тіна не була такою, як інші.

Вона не позувала у ванній перед дзеркалом, не робила губи качечкою і не заливала цитати з Коельйо в опис профілю. Її фото було живим, справжнім, у ньому було щось таке, що чіпляло.

Але виникало логічне питання: що така дівчина робить тут? Я завжди думав, що на сайтах знайомств є три категорії людей: перші — це ті, хто шукають розваг та хяляви і вже через пару повідомлень готові до зустрічі, другі — це ті, хто під виглядом серйозних стосунків намагаються підняти свою самооцінку, а треті — це люди, які реально хочуть знайти пару, але їх постійно обманюють перші і другі. Тіна виглядала, як представниця  третьої категорії. Може, вона реально вірила, що тут можна знайти кохання? Ну, наївна.

Та все ж, мені подобалася її віра в диво. І я вирішив, що ця історія буде іншою.

В голові одразу виник азартний план: звабити цю красуню. Не дати їй потрапити до якихось маніпуляторів, що обіцяють зірку з неба, а потім випаровуються після першої зустрічі. Я міг би грати в цю гру за класичними правилами: солодкі слова, тонка маніпуляція, компліменти на грані геніальності. Але з нею я не хотів грати.

Тіна була іншою.

Я міг дати їй те, чого не дасть ніхто інший: веселі емоції, легкість у спілкуванні та, можливо, трохи більше, якщо вона цього захоче. А ще – гарантію, що їй не доведеться слухати фрази типу «Я забув гаманець, заплатиш за нас обох?»

Тож я вирішив написати. Почав просто, без зайвих викрутасів:

«Привіт, кого шукаєш тут?»

Відправив і злегка посміхнувся. Ну, максимум, не відповість – не вперше. Але раптом...

Телефон завібрував майже одразу. Я здивовано глянув на екран.

«Привіт. А кого б ти хотів тут знайти?»

Хитра, подумав я, але вже цікаво. Усміхнувся — ну, це вже не банальний чат, відчував, що скоро почнеться справжній словесний двобій. Тож вирішив заграти з нею по-своєму.

«Мабуть, когось, хто зможе витримати мій характер. А ти?» — написав, трохи підколюючи. Хотів побачити, як зеленоока відреагує. Ну, і трохи поржати з цього.

Через кілька секунд телефон знову завібрував. Я уявив її реакцію.

«Я? Може, когось, хто зможе мене зацікавити. Подужаєш?» — відповідь була настільки впевнена, що я навіть розсміявся.

Ось це вже не просто гра. Тіна явно не боялася викликів. Тепер мені стало цікаво, чим усе це закінчиться. Я відчував, як в мені прокидався ще більший азарт.

«Зацікавити тебе? Легко. Але чи вистачить тобі сміливості прийняти це? (підморгуючий смайлик)» — відправив, уявивши її реакцію. Не міг втриматися, щоб не додати трохи флірту.

І ось, відповідь прилетіла швидше, ніж я чекав.

«Сміливість — це моє друге ім’я. Дивуй, якщо зможеш.»

Ха! Отже, справжня боротьба почалася. Я давно не зустрічав таких сміливих і жартівливих. Вона підколювала — і це мене тільки заводило.

Посміхнувся. Не з тих, кого легко здивувати. Ну добре, будемо грати далі.

«Гаразд, але для початку відповім на твоє питання. Я шукаю ту, з ким буде цікаво навіть мовчати. А ти, здається, вмієш зробити все, окрім цього. Вірно?» — написав, додаючи трохи провокації.

Відповідь прийшла миттєво.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍