Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

Між тим, Фарсман ставши царем Іберії вирішив сам посісти вірменський трон. Він підіслав брату свого сина Радаміста котрий нібито посварився з ним та просив притулку, після чого налаштував проти Мітридата частину знаті та повернувся до Іберії для, нібито, примирення з батьком. В результаті син Фарсмана вторгнувся в дестабілізовану Вірменію, розбив армію цієї країни в битві при Ґарні (51) та захопив трон, однак несподівано його вибили звідти перси. Рим втратив Вірменію. Занепокоєний Фарсман вбив свого сина та звинувачував його у свавіллі. Завдяки римському імператору Нерону Фарсман знову повернув захоплені території. 

До 69-го року Рим захопив Колхиду, тоді-ж там спалахнуло повстання картвела Анікета. Іберія, розуміючи що Рим з Персією уклали мир, для ослаблення їх позицій пустила через перевали до Вірменії та Ірану аланів. Мітридат, син Фарсмана, допомагав імператору Траяну в пізнішій війні з персами. В результаті Іберія отримала вихід до моря, однак наступник правителя Риму Адріан проводив мирну політику стосовно Ірану. 

Остаточно незалежну політику Сакартвелло почала проводити за часів Фарсмана ІІ ''Квелі'' Доблесного. В 134 році картвели разом з аланами здійснили походи на володіння і Риму, і Персії. Разом з тим, за імператора Антонія Пія стосунки між Іберією і Римом були дружніми. 

До ІІІ ст. в регіоні відбулися серйозні зміни: В Персії змінилася правляча династія - Парфянську замінила могутніша Сасанідська династія. В той час Рим страждав від набігів германських варварів що захопили його території в Причорномор'ї. Щоб хоч якось закріпити позиції в регіоні, Рим почав підтримувати картвельське плем'я лазів. На фоні цього Іберія залишалася сильною та стабільною. Країною, як і раніше, правила династія Фарнавазидів.  

В 326 році відбулася подія що вплинула на всю подальшу історію країни - державною релігією Сакартвелло стає християнство. Сакартвелло - одна з перших християнських країн. Жерці втратили всі позиції, головним землевласником стала християнська церква. Суспільство поділялося на два соціальних стани: азнаури (знать, найсильнішими з яких були дідазнаури) і глехи (селяни). Загалом, феодалізму в Сакартвелло був європейського зразку. 

Після того як при імператорі Костянтині припинилися гоніння на християн та воно стало державною релігією Римської імперії (Рим до того часу практично пав під ударами варварів, відносно безпечним регіоном була Мала Азія). У 325 році скликано Нікейський собор, або Перший Вселенський собор. Сакартвелло прийняло християнство буквально через рік. Однак, на території країни воно поширювалося ще до того: в Іберії християнство проповідували Андрій Первозванний та Симон Кананіт. Першим великим чудотворцем християнській історії Сакартвелло вважається Ніно Рівноапостольна. Саме вона вирішила що сорочка (хітон) Христа має бути похованою в Мцхеті.

Після того як Ніно рівноапостольна зцілила царицю Нану та її головного мага цар Іберії Міріан хрестив Грузію. 

Таким чином, після поширення християнства в Іберії Римська імперця стала вважати її своїм союзником. 

Міріан здійснив кілька походів на Північний Кавказ, імовірно, поширивши там християнство і там. 

Пісня укріплення Сасанідської Персії, шах Шапур ІІ вторгся до Вірменії. Розуміючи всю небезпеку Іберія допомагала їй, проте перси не лише завоювали вірмен але і зробили Сакартвелло своїм вассалом. З того часу в Іберії сидів іранський чиновник пітіахш. В свою чергу Римська імперія була розділена імператором Феодосієм між синами на Західну, що проіснувала ще десятиліття, та Східну - Візантію. 

В IV столітті цим скористалися лази, що підкорили сусідні племена абазгів, апшилів та санігів і створили державу Егрісі, або як вона відома з грецьких джерел - Лазику. Як і Іберія, Лазика протистояла Візантії та Персії. 

Сасанідський Іран розпочав активно експансію кавказьких країн - Вірменії, Кавказької Албанії та Іберії. Шах Ієздигерд ІІ вимагав ці країни прийняти маздаїзм - вогнепоклонство, та зректися християнства. Він викликав кавказських азнаурів та відправив до них жерців що мали закрити християнські храми. У зв'язку з іранізацією, вірмени та албанці підняли повстання 450-1 років. На щастя для Іберії, вона була окремою державою, тому серйозної експансії на її територіях не відбувалося. В 451 році на Халкедонському соборі Сакартвелло разом з Візантією підтримали діофізитне християнство, тобто таке, де Ісус Христос повноцінно був і людиною і Богом одночасно, засудивши монофізитсво - нібито змішану природу Христа. Монофізитів в активно підтримувала Персія. 

За часів Вахтанга Горгасала на Іберію здійснили набіги іраномовні алани, котрих тіснили гунни. Іберія здійснила похід у відповідь та розбила аланів. Від вторгнення гунів послабла також Візантія. 

Вахтанг Горгасал намагався реформувати грузинську церкву та цьому противився патріарх Мікаел. Відомо що коли Вахтанг нагнувся щоб поцілувати подолля ризи ризи Мікаеля той ногою вибив йому зуби та був відправлений до Константинополя. 

Після цього Вахтанг підняв повстання проти іранського панування. Його підтримали вірмени та гунни, однак останні прислали лише 300 воїнів замість обіцяного гігантського війська. У Битві на Самгорському полі повстання зазнало поразки, Вахтанга Горгасала було смертельно поранено. Його було зараховано до святих. 

Могутній цар Лазики Губаз І розбив візантійського імператора Маркіяна в Трапезондській битві (456), та не отримавши належної підтримки від Ірану що воював з гуннами, Губаз зрікся престолу на користь сина та в 465 р. приїхав до Константинополя, звідки його мирно відпустили. 

Спільне військо Іберї та Вірменії зазнали поразки Персії в Кавказській битві (483). 

В 510 році Іран проводив політику експансії на Південний Кавказ та скасував царську владу в Албанії. Після, шах Ірану Кавад вимагав іберійського царя Гургена зректися християнства та прийняти маздеїзм. В 523 Гурген розпочав боротьбу проти Ірану, однак програв і тому переховувався у Візантії.