Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кіммеро-скіфська навала була важкою та довготривалою, однак колхи пережили її та створили нову державу - Колхидське царство. Цю державу згадує ''батько історії'' - Геродот. Вона займала території від міст Піцунтп до Абсароса, що розташоване на витоці ріки Чорохі. Колхи займали в ній головуюче становище, хоча цю країну заселяли і менші кертвельські племена. Колхиду було утворено на рубежі VII-VI сторіч до нашої ери.
До IV ст. до н.е. Колхида була доволі розвинутою країною: в ній процвітала обробка металів, включаючи золото, та виготовлення вина. Історія цієї країни тісно пов'язана з греками, котрі в рамках своєї колонізації утворювали на території Південного Кавказу такі міста-держави (поліси): Пітіунт, Діоскурія, Гієнос, Фазіс. Всі вони були розташовані на території сучасної Сакартвелло. В самій Колхиді значна частина населення володіла грецької мовою. Місто Фазіс навіть мало торгівельні зв'язки з Індією шляхом Амудар'я - Каспійське море - Кура - Лахський хребет - ріка Фазіс - місто Фазіс на березі Чорного моря. Важливим товаром було срібло. Необхідно зазначити що колонію рівномірно населяли як греки, так і картвели. Між етнічними групами не було конфліктів, тутешні колонії не стикалися з проблемами які на Північному Причорномор'ї, де їх змусили об'єднатися в Боспорське царство.
Жодного політичного тиску на Колхиду греки не чинили обмежившись культурним впливом. Завдяки жвавій торгівлі з грецькими полісами античного світу колхидські монети (колхідки) знайдено у Північному Причорномор'ї та в малій Азії, торгівлю проводили навіть з Єгиптом.
В Колхиді також існували власні великі міста, знайдені при розкопках в Вані та Даблагомі.
Близько V сторіччя було утворено державу що підкорила майже весь тодішній цивілізований світ - Персію, заснувану Кіром ІІ Великим. За часів Дарія І її влада поширилась на Кавказ.
Хоча Колхида не входила до складу Імперії Ахеменидів, щороку вона відправляла персам 100 хлопчиків і 100 дівчаток. Таким чином колхи зберігали незалежність допоки частина інших картвельських племен входили до складу двох перських провінцій.
Колхидське царство було високорозвиненою державою античного світу з обширною торгівлею, важливою для греків та, згодом, персів.
Разом з тим, існувала ще одна картвельська держава відома в історії як Іберія. Іберійське царство, що існувало в одночас з Колхидським, має своєрідну історію утворення.
Початково тією частиною Сакартвелло правили царі з титулом мамасахліс, найголовнішим з яких був Мцхетський. Саме в нього просили прихистку євреї що тікали від вавилонського царя Навуходоносора який завоював Єрусалим.
В IV сторіччі до н.е. Олександр Македонський, що прийшов до влади в результаті вбивства заколотниками свого батька Філіпа, об'єднав Македонію та споріднену за мовою до неї Грецію з усіма містами-державами, відтак він рушив на Схід та підкорив величезну імперію Ахеменедів. Частина дослідників вважає що після цього він підкорив Сакартвелло.
Проте ця версія досі вважається маргінальною в науково-історичній спільноті. За загальноприйнятою історією Олександр Македонський ніколи не йшов на Кавказ війною оскільки не був зацікавлений у регіоні.
Після розпаду імперії Олександра Македонського його полководці розпочали серію конфліктів між собою - Діадоховську боротьбу. Один з них, Азо, підкорив і Картлі (майбутню Іберію) і Колхіду та правив там на протязі 24 років. Саме тоді, 284 року до н.е. в битві при Артаані (284 до н.е.) і було вбито Азо, його сили розгромлено Фарнавазом. Це поклало початок новій державі - Іберії.
Фарнаваз був племінником останнього Мцхетського мамасахліса. Цікаво, що вище згаданий Азо був, найімовірніший, іранським картвелом.
Після перемоги над ним Фарнаваз проводив активну внутрішню політику у вигляді адміністративних реформ: другим лицем після нього став спаспет якому підкорювалися вісім еристав-областів (Кахеті, Хунані, Самшвілде, Цунда, Одзрхе, Кларджеті, Егрісі і Аргветі), їх лідерів, у свою чергу, об'єднувалися у саеріставо. Таким чином вони складали армію.
Важливим зовнішньополітичним кроком було одруження Фарнаваза на жінці з народу дзурдзуків - пращурів вайнахів, тобто чеченців та інгушів.
Тим часом, правитель Понтійського царства Мітридат Євпатор програвши війну Риму втік до Колхіди де зимував, опісля він рушив до Боспорського царства просити допомоги у війні з римлянами. Зрештою, його було вбито. Завоювавши Понтійське царство полководець Помпей рушив на Вірменію, а після і на Сакартвелло.
Навідміну від вірменів, картлійський цар Артаг тривалий час боровся з Помпеєм та врешті програв і запропонував мир. Античні картвели були розбиті в битві при Пелорусі (65 до н.е.), Колхида стала васалом Риму.
Після цього в Римі було сформовано тріумвірат з Юлія Цезаря, Помпея та Красса. Скориставшись їх боротьбою за верховну владу, Фарнак, син Мітридата що був назначений намісником Боспорського царства намагався повернути владу та був розбитий Юлієм Цезарем, саме тоді останній видав свою найвідомішу фразу: ''прийшов, побачив, переміг!''. Однак в 53 р. до н.е. римлянам завдали поразку перси з Парфянського царства, вони втратили позиції в регіоні, в тому числі і Колхиду. 36 р. до н.е. Марк Антоній провів похід на Персію та загинув.
У зв'язку з перерозподілом сил в регіоні, станом на початок нашої ери Сакартвелло у вигляді двох держав, Колхиди та Іберії, розпочала різке підселення та стала домінуючою силою регіону.
Римський імператор Тіберій, що боровся з персами, попросив у картвельського царя захопити залежну від них Вірменію. Той погодився і відправив у похід свого сина Фарсмана що завоював цю країну та надав трон своєму брату Мітридату. Перси намагалися відновити владу проте були вщент розбиті картвелами, Мітридат закріпився на троні.
Союз Іберії та Риму був взаємовигідним: перші володіли північно-кавказськими перевалами та контролювали переправу войовничих племен звідти, вони були важілем стримування ворогів Риму на сході, у свою чергу Рим був вигідний Іберії як союзник що сприяв поверненню територій котрі колись захопила перська Вірменія.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія Країни Вовків, Гуцул», після закриття браузера.