Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

В свою чергу Цате, син царя Лазики Дамзана, прийняв маздаїзм сподіваючись на союз з персами у боротьбі проти Візантії, та після смерті повернувся до християнства уникаючи народних невдоволень. Розгніваний перський шах післав до Лазики гігантське військо яке було розгромлене спільними лазо-візантійськими силами. Розуміючи всю небезпеку, імператор Юстиніан залишив у Сканді та Шарапані свої гарнізони, збудували фортецю святого Петра. Та невдоволені присутністю високомірних візантійців лази попросили шаха Хосро І вигнати вже їх. Розуміючи вигоду отримання доступу до кавказьких перевалів, той радо погодився. Щоб дійти Лазики необхідно було перейти Іберію. Її війська було розбито персами в битві при Шарапані (527) та Сканді (528).

Після цього разом зав'язалася кровопролетитна битва за фортецю святого Петра (541). З другої спроби, в битві за фортецю святого Петра (549) перси таки захопили її. У відповідь візантійці післали до Ірану відомого полководця Велізарія. Хосро І довелося терміново повертатися, та зрештою греки відкликали Велізарія через боротьбу з остготами в Італії. Обидві сторони заключили мир, відтак лази вирішили що союз з візантійцями вигідніший. Цар Губаз ІІ вибив персів зі своєї країни. В 550 році Хосро І вирушив каральним походом на нього. 

Почалася Лазська війна. 

Спільними зусиллями візантійців та картвелів персів було розбито в битвах при Гіпусі (550), Мхурісі (550), на ріці Ріоні (550), Парісі (550), Археополісі (551). 

Перські війська Хосро були розбиті військом лазів натхненних промовою Губаза ІІ в битві за Ціхегоджі (551), тоді як візантійці захопили бажане в битві за фортецю святого Петра (551) і знищили її щоб уникнути подальшої боротьби за неї.  

Вирішальною стала битва за Фасіс (555). Персія практично програла війну.

Проте візантійці поводили себе агресивно по відношенню до населення Лазики - через втрати у війні з Іраном вони нападали на лазські та грабували їх. Це стало причиною Місіміанського повстання (556). Губаз ІІ вимагав Імператора Візантії покарати дебоширів з числа греків, за що був вбитий візантійськими воєначальниками. Лазська еліта - дідебули, таємно зібралися і вирішували з якою імперією надалі тримати союз. Точка зору Фартаза була популярнішою ніж в його опонента Аієта, за умови що імператор покарає винних у смерті царя Лазика та зберігала союз з Візантією. Імператор виконав прохання. В 562 за царя Цате ІІ закінчилася Лазська війна, до 570 візантійці вибили персів з Сванеті. 

Скориставшись цим еристави вибрали власного правителя Гуарама - першого серед рівних. Він нібито був з династії Багратіоні, що вважали себе нащадками царів Давида і Соломона. Після Фарнавазидів, Багратіони були другою та останньою династією що правила Сакартвелло до XIX століття. 

В результаті повстання Бахрам Чубіна Хосро ІІ не обійшовся без допомоги візантійців, яким, в обмін віддав деякі території - Вірменію та Іберію. Таким чином іранців було вигнано з Картлі. 

Правитель Стефаноз І збудував храм - Мцхетський Джварі. Храм було побудовано так що в ньому опинився хрест висунутий за святої Ніно. 

608 році між Сакартвелло і Вірменією відбувся церковний розкол пов'язаний з тим що останні стали монофізитами. Причиною конфлікту стало нібито втеча до Вірменії єпископа Мойсея (за походженням вірменина) якого переслідували грузини. Це стало причиною переписки католикосів двох країн. Зрештою картвельський католикос Кіріон втік з Грузії до Візантії через тиск персів. 

В 627-8 року коаліція Іберії, спільно з Візантією та хазарами з Східнотюркського каганату, в битві за Тбілісі (628) знищили персидькі володіння імперії Сасанідів в Іберії. Місто витримало.

Того-ж 628 року хозари знову брали послаблений Тбілісі, на цей раз успішно. Столицю було розграбовано та сплюндровано з особливою жорстокістю. 

Разом з тим, Іран та Візантія підписали мирний договір. Картлі відійшла Візантії.