Viter - Незакохані, Viter
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ангеліна думала, що після останньої розмови Орест хоча б на день залишить її в спокої. Вона глибоко помилялася.
— Доброго ранку, моя улюблена ворогиня! — почулося за її спиною, щойно вона зайшла до школи.
Вона навіть не поверталася.
— Дроздик, не дратуй мене зранку.
— Чому ж? Всі кажуть, що гарний настрій зранку — запорука успішного дня!
— А ще всі кажуть, що вранці краще не чіпати злих людей, бо можна отримати у відповідь.
— Ну, тоді я сьогодні матиму особливо успішний день!
Ангеліна глибоко вдихнула й нарешті озирнулася. Орест стояв перед нею з фірмовою самовдоволеною посмішкою.
— Ти взагалі маєш інші заняття, крім того, щоб псувати мені нерви?
— О, звісно! Наприклад, сьогодні я вирішив офіційно стати твоїм особистим охоронцем.
— Охоронцем від кого?
— Від сумного життя без мене!
— Дроздик, чесне слово, тобі треба до лікаря.
— А що, у тебе є знайомий психотерапевт?
— Та мені здається, що твій випадок уже безнадійний…
Раптом до них підійшли Ліана та Ян.
— О, знову словесний бій? — усміхнувся Ян.
— Швидше, змагання з витримки, — буркнула Ангеліна.
— Це не змагання, це тренування перед тим, як ми з Ангеліною станемо ідеальною командою, — Орест гордо закинув руки за голову.
Ліана підняла брову.
— А вона в курсі?
— Тепер у курсі!
Ангеліна схрестила руки на грудях.
— І що це ще за «команда»?
— Ти просто ще не знаєш, але доля звела нас не просто так! Скоро ти все зрозумієш!
— Боюся навіть питати, що ти вигадав цього разу…
— Тсс, це сюрприз.
Ангеліна підозріло глянула на нього, але не стала випитувати далі. Вона вже знала, що від Ореста можна очікувати будь-чого.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незакохані, Viter», після закриття браузера.