Вадим Булава - Долина Крижаних Сліз, Вадим Булава

Майкл підвів голову і якось дивно посміхнувся. Здавалося, щось у його голові починає узагальнюватися та ставати на свої місця. 

– Можливо, ти не повіриш. Може, скажеш, що це дурниці, але я не буду нічого приховувати і повідомлю прямо: ці знаки, якими вкриті усі стіни цього дому, належать не кому іншому, як сектантам… – В останньому слові було відчутно особливий холод. Холод, що пронизував серце і душу. Обоє дивилися одне на одного поглядами, що були чимось середнім між крайнім здивуванням і страхом, який наростав. За вікном так само завивав вітер, але він сприймався вже інакше. Зовсім інакше.