Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

Моя нервозність стає майже нестерпною, і я починаю сипати питаннями, навіть не чекаючи відповідей:

– Що тут відбувається? Чому стільки таємниць? І що це за гра? Ви мене розіграли? Або це ваш Салім? Де він?!

Його обличчя залишається незворушним, але легка зморшка біля брів видає щось схоже на роздратування.

– Салім… загинув, – каже він рівно, без тіні емоцій.

Я зупиняюся, неначе мене вдарили в груди.

– Що? – ледь видавлюю. – Що ви несете? Не смійте зі мною так! Брешете. Не ви запросили а він! Я знаю!

– Він загинув, – повторює чоловік, дивлячись мені прямо в очі, і я ненавиджу це. Його холодність. Його спокій. Його здатність так спокійно руйнувати мої надії.

– Ви брешете, – відповідаю я різко. – Тоді хто мене запросив сюди? Привид?

Його посмішка на мить стає трохи ширшою.

– Це я запросив тебе, Насте.

– Ви?! – моє обурення б'є через край. – Навіщо? Ви серйозно? Чому? Що вам треба?

Він робить ще крок уперед, і я відчуваю, як у кімнаті ніби зменшується повітря. Його аура – ця його впевненість, магнетизм – лякають і водночас вражають.

– У тебе дуже багато питань, – каже він, нахиливши голову набік. – Але я теж маю одне. Ти досі не зрозуміла, чому ти тут?

Я замовкаю. Бо правда – не розумію. Все це здається якоюсь величезною виставою, у якій я головна акторка, але сценарій мені так і не видали.

– Ви ж розумієте, що це все… дивно? – питаю нарешті, намагаючись приховати тремтіння в голосі. – Ви. Я. Це місце. І ваш син. Його немає.

– Ти тут, бо я захотів, щоб ти була тут, – відповідає він прямо, і його слова звучать майже як наказ.

Мені стає не по собі.

– І що далі? Що ви хочете від мене?

– Почати спочатку, – його голос звучить так, ніби він говорить про бізнес-план, а не про моє життя.

– Почати… Що? – перепитую, не вірячи своїм вухам.

– Усе.