Герцог Фламберг - Поцілунок під снігопадом, Герцог Фламберг

Щастя Алекса та Каріни було безмежним, мов зимове небо, усіяне зорями. Вони насолоджувалися кожною миттю, проведеною разом, кожною сніжинкою, що падала з неба, кожним променем зимового сонця. Але, як відомо, темрява ніколи не спить, і заздрість та злоба завжди знаходять шлях до світла. У пеклі, де панували вічні муки та страждання, дізналися про втечу чорта Алекса та його зв'язок з мавкою. Розгніваний володар підземного царства, чиє серце було сповнене лише жаги до влади та руйнування, послав своїх найлютіших слуг, щоб повернути Алекса назад та жорстоко покарати його за зраду.

Одного ранку ліс, зазвичай спокійний та безтурботний, огорнув густий туман, холодний та зловісний. Повітря наповнилося тривогою, немов сама природа передчувала наближення небезпеки. Каріна, яка завжди відчувала найменші зміни в лісі, відчула небезпеку. Її серце стиснулося від страху, а в душі зросла тривога. Вона знала, що за Алексом прийшли.

— Ти маєш піти, — сказала вона, дивлячись у його очі з сумом. Її голос тремтів, але вона намагалася бути сильною заради нього. — Вони знайдуть тебе тут. Вони не зупиняться ні перед чим, щоб повернути тебе в пекло.

— Ні, — відповів Алекс, міцно обіймаючи її. Він відчував її страх, але його власний страх був ще сильнішим. Страх втратити її, втратити своє щастя, втратити свою надію. — Я не залишу тебе. Я буду боротися за наше кохання. Я буду боротися за наше право на щастя.

На галявину, де ще нещодавно лунав сміх та веселі пісні, вийшли демони. Їх було багато, і вони були жахливі. Їхні очі горіли злобою, їхні тіла були спотворені темною магією, а зброя виблискувала в тумані, немов блискавка. Алекс, відчувши їхню присутність, вийшов назустріч. Він знав, що це його битва, його випробування. Він мав захистити Каріну, захистити їхнє кохання. Він мав довести, що його серце змінилося, що він більше не належить темряві. Використовуючи свою темну силу, яка ще залишалася в ньому, він вступив у бій.

Каріна, незважаючи на страх, який скував її тіло, не залишилася осторонь. Вона згадала про магію лісу, яка завжди їй допомагала. Вона простягнула руки до дерев, до снігу, до вітру, і ліс відповів їй. Гілки дерев ожили, перетворюючись на довгі батоги, які хльостали демонів, сніг здійнявся в повітря, засліплюючи їх, а вітер збивав їх з ніг.

Битва була довгою та запеклою. Здавалося, що сили зла переважають. Демони були сильні та безжальні. Алекс відчував, як його сили тануть, а темрява знову намагається заволодіти його душею. Але раптом сталося диво. Новорічне бажання Алекса збулося. Його темна сутність почала зникати, розчиняючись у повітрі, перетворюючись на чисту енергію кохання. Ця енергія наповнила ліс, немов сонячне світло, відганяючи демонів назад у темряву. Вони кричали від болю та жаху, розчиняючись у тумані, немов їх ніколи й не було.

Коли туман розсіявся, на галявині залишилися лише Алекс та Каріна. Алекс більше не був чортом. Він став людиною, вільною від темряви, сповненою світла та любові. Вони обійнялися, і їхні серця билися в унісон, немов одна мелодія. Вони знали, що їхнє кохання перемогло всі перешкоди, що їхнє щастя тепер захищене силою світла та добра.

Зима продовжувала панувати в лісі, але в серцях Алекса та Каріни завжди буде весна. Вони знайшли один одного в цьому чарівному світі, де казки стають реальністю, а кохання перемагає зло.

+++

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

Якщо сподобалося підтримайте лайком. Для мене як автора дуже важлива ваша підписка, тому прошу підтримати і цим. Також не видаляйте з бібліотеки.

Кінець