Герцог Фламберг - Поцілунок під снігопадом, Герцог Фламберг

Розділ 4 Свято посеред зими

Дні летіли непомітно, мов сніжинки на вітрі. Алекс залишився жити в лісі, знайшовши притулок у старій покинутій хатині на узліссі. Хатина, колись затишна та тепла, давно стояла пусткою, занесена снігом та обплетена плющем. Алекс власними руками розчистив стежки, залатав діри в даху, розпалив вогонь у старому каміні, і хатина знову ожила, наповнившись теплом та затишком. Каріна часто навідувала його, приносячи лісові дари – стиглі ягоди, заховані під снігом, запашні лісові горіхи, цілющі трави, що зберігали в собі магію лісу. Вони проводили довгі вечори біля каміна, спостерігаючи за танцем полум'я, розмовляючи про все на світі. Алекс розповідав Каріні про пекло, про жахливих демонів, про вічну боротьбу добра і зла, про свої страждання та пошуки спокою. Мавка слухала його з цікавістю, жаліючи його та захоплюючись його сміливістю та бажанням змінити своє життя. Вона розповідала йому про ліс, про його мешканців, про таємниці природи, про магію та чарівництво.

З кожним днем Алекс відчував, як його темна суть відступає, а серце наповнюється світлом та теплом. Він ніколи не відчував такого спокою та щастя. Поруч з Каріною він забував про свої страждання, про свою темну природу. Він був просто Алексом – чоловіком, який знайшов свій дім у зимовому лісі.

Наближався Новий рік. Ліс прикрасив себе святковим вбранням. Гілки дерев виблискували інеєм, немов діамантами, а сніг переливався всіма кольорами веселки під променями зимового сонця. Повітря наповнилося очікуванням дива та чарівництва. Каріна розповіла Алексу про магію новорічної ночі, про те, як у цей час межа між світами стає тоншою, а бажання, загадані під дзвін годинника, збуваються.

— Я хочу загадати бажання, — сказав Алекс, дивлячись у вогонь. Полум'я відбивалося в його очах, і Каріна помітила, що червоний відблиск зник, а замість нього з'явилося тепле золотисте сяйво. — Я хочу залишитися тут, з тобою, назавжди.

Каріна ніжно посміхнулася. Її серце переповнювало щастя. Вона теж хотіла цього. Вона хотіла, щоб ця зимова казка ніколи не закінчувалася.

У новорічну ніч вони разом пішли на лісову галявину, де мавки влаштовували святкування. Галявина сяяла тисячами вогників, які висіли на гілках дерев, немов зірки, що спустилися з неба. Мавки, одягнені в білосніжні сукні, водили хороводи, співали пісні, дарували один одному подарунки. Каріна познайомила Алекса зі своїми сестрами – мавками лісу, з лісовими духами, з іншими чарівними істотами. Алекс був вражений красою та магією цього світу. Він ніколи не відчував себе таким щасливим, таким спокійним, таким... коханим.

Коли годинник пробив дванадцять, і ліс наповнився дзвінкими ударами, Алекс міцно обійняв Каріну та прошепотів їй на вухо своє найзаповітніше бажання: "Залишитися з тобою назавжди". Мавка відповіла йому поцілунком, ніжним та солодким, як зимова казка, поцілунком, який розтопив останні крижинки в його серці.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍