Карлос Кастанеда - Мистецтво сновидінь

— Можеш вірити в що хочеш, — безбоязно відповів дон Хуан. — Факт лишається фактом: без нагваля діла не буде. Я це знаю, от і кажу. Як і всі нагвалі, що були до мене. Але вони казали це не з позиції власної значущості, і я теж. Слова, що немає шляху без нагваля, стосуються винятково того, що людина, нагваль, є ним, бо краще за інших уміє відображати абстрактне, духовне. Але це і все. Наш зв’язок — із самим духом, і лише випадково — з людиною, що доносить до нас його послання.

Я таки навчився беззастережно довіряти дону Хуану як нагвалю, і це, за його твердженням, принесло мені неабияке полегшення й підсилило здатність сприймати те, чого він прагнув мене навчити.

У своїй науці він робив великий наголос на поясненні й обговоренні точки збирання. Якось я спитав його, чи точка збирання якось пов’язана з фізичним тілом.

— Вона ніяк не пов’язана з тим, що ми зазвичай вважаємо тілом, — сказав він. — Це частина світного яйця, тобто, власне, нашої енергії.

— Як відбувається її зміщення? — спитав я.

— Через енергетичні потоки. Припливи енергії, породженої зовні й усередині нашої енергетичної форми. Зазвичай це непередбачувані потоки, можна сказати, спонтанні, але в магів ці потоки дуже прогнозовані й підкоряються магічному наміру.

— Ви особисто відчуваєте ці потоки?

— Кожен маг їх відчуває. Кожна людина відчуває, якщо вже на те пішло, от тільки пересічна людина надто заклопотана власними цілями, щоб звертати увагу на подібні відчуття.

— На що схоже відчуття цих потоків?

— На легкий дискомфорт, неясне почуття смутку, за яким одразу слідує ейфорія. Оскільки ані смуток, ані ейфорія не мають пояснюваної причини, ми ніколи не розглядаємо їх як імовірний наступ невідомого — радше як непоясниму безпричинну похмурість.

— Що стається, коли точка збирання переноситься за межі енергетичної форми? Вона висить зовні? Чи приєднана до світної кулі?

— Вона розсуває контури енергетичної форми, не порушуючи її енергетичних кордонів.

Дон Хуан пояснив, що кінцевим результатом руху точки збирання є цілковита зміна форми людської істоти. Замість кулі чи яйця вона стає чимось подібним до люльки для паління. Кінець стрижня — це точка збирання, а чаша люльки — те, що лишилося від світної кулі. Якщо точка збирання продовжує рух, настає мить, коли світна куля перетворюється на тонку лінію енергії.

Дон Хуан продовжив пояснювати, що прадавні маги були єдиними, хто здійснив цей подвиг трансформації енергетичної форми. І я спитав його, чи у своїй новій енергетичній формі ті маги й далі були людьми.

— Звісно, вони й далі були людьми, — сказав він. — Але, гадаю, ти хочеш знати, чи вони й далі були людьми розсудливими, гідними довіри. Ну, не зовсім.

— Чим вони відрізнялися?

— Своїми турботами. Людські прагнення й клопоти не мали для них жодного значення. Також вони остаточно набули нової зовнішності.

— Хочете сказати, що вони були не схожі на людей?

— Дуже важко розповісти, що до чого було в тих магів. Вони безумовно мали людський вигляд. На кого ще вони мали бути схожі? Проте то був не зовсім той вигляд, на який могли б сподіватися ти чи я. І все ж, якби ти наполіг, щоб я розповів, чим вони відрізнялися, я ходив би колами, як собака в погоні за власним хвостом.

— Ви коли-небудь зустрічали когось із цих людей, доне Хуане?

— Так, зустрічав одного.

— Який він був на вигляд?

— Щодо зовнішності, він мав вигляд звичайнісінької людини. Однак його поведінка була незвичайною.

— В якому сенсі незвичайною?

— Можу лише сказати тобі, що поведінка мага, якого я зустрічав — це щось, що кидає виклик уяві. Але казати, що справа суто в поведінці, було б хибно. Таке дійсно треба побачити, щоб оцінити.

— Усі ті маги були як той, кого ви зустріли?

— Звісно, ні. Не знаю, якими були інші, хіба що через розповіді магів, які передаються з покоління в покоління. І ці історії змальовують їх як доволі дивакуватих.

— Ви маєте на увазі — потворних?

— Аж ніяк. Кажуть, вони були дуже милі, але надзвичайно лякали собою. Більш подібні до невиданих створінь. Людство однорідним робить те, що всі ми — світні кулі. А ті маги були вже не енергетичними сферами, а енергетичними лініями, які намагалися згорнутися в кола, що їм не дуже вдавалося.

— Чим у них все закінчилося, доне Хуане? Вони померли?

— Історії магів стверджують, що, оскільки їм вдалося розтягнути свої форми, їм також вдалося розтягнути тривалість своєї свідомості. Тож вони живі й свідомі дотепер. Існують легенди про їхні періодичні появи на землі.

— Що ви самі про все це думаєте, доне Хуане?

— Для мене це надто химерно. Я хочу свободи. Свободи зберегти власну свідомість, і все ж зникнути у безмежності. На мою особисту думку, ті прадавні маги були ексцентричними, одержимими, примхливими людьми. Вони, можна сказати, самі себе спіймали на вудочку. Але не дай моїм особистим почуттям спантеличити тебе. Досягнення прадавніх магів не знає собі рівних. Принаймні вони довели, що людський потенціал — не якась там дурниця.

Іншою темою пояснень дона Хуана була незамінність для сприйняття енергетичної однорідності й цілісності. З його точки зору, людство сприймає відомий нам світ звичним для нас чином лише тому, що нас об’єднують енергетичні однорідність і цілісність. Він казав, що в процесі зростання ми автоматично досягаємо цих двох складників енергетичного стану і настільки сприймаємо їх як належне, що не усвідомлюємо їхньої життєвої необхідності, доки не постає можливість сприймати інші світи, окрім відомого нам. У такі моменти стає очевидним, що нам потрібні нові відповідні енергетичні однорідність і цілісність, аби сприймати світ цілком і повністю.

Я спитав його, що таке однорідність і цілісність, і він пояснив, що енергетичній формі людини властива однорідність у тому сенсі, що кожна людська істота на землі має форму кулі чи яйця. А те, що людська енергія тримається купи, як куля чи яйце, доводить, що їй властива цілісність. Він сказав, що зразком нових однорідності й цілісності була енергетична форма прадавніх магів: коли вона зробилась лінійною, усі вони однорідно перетворились на лінії та цілісно ними лишались. Однорідність і цілісність на рівні лінії дозволяли тим прадавнім магам сприймати новий однорідний світ.

— Як здобуваються однорідність і цілісність? — спитав я.

— Ключем до них є положення точки збирання чи радше фіксація точки збирання, — сказав він.

Того разу він не хотів вдаватися в деталі, тож я спитав його, чи ті прадавні маги могли повернутися до яйцеподібної форми. Він відповів, що на певному етапі могли,