Віктор Тенет - Жахливе забуття, Віктор Тенет

Мимоволі усміхнувшись, я згадав, що перед тим, як відлітати у Франкфурт, отримав це сердечко як символ любові від своєї чотирирічної донечки. Тоді я не надав цьому жодного значення, і механічно кинув подарунок в кишеню, і зовсім забув про нього. Тоді мої думки були зайняті зовсім іншим, і я не зрозумів його значення.

Але тепер, в критичній ситуації, в яку я потрапив, це сердечко, цей символ відданості і любові, подарувало мені віру і надію на те, що я зможу вижити і перемогти цей страшний “вірус ненависті”. Тепер, втративши все, окрім власного життя, я раптом зрозумів справжнє значення і силу любові. Тієї ж миті я немов би прозрів: поглянувши на довколишній світ іншими очима, я раптом зрозумів, чого не вистачає цьому світу. Йому не вистачає любові! Лікарі не могли знайти ліки від “вірусу ненависті”, не тому, що їх не існує, а тому, що вони шукали не там, де потрібно було.

- Так, ліки від “вірусу ненависті” існують, і це — любов! - раптом голосно промовив я, усміхнувшись. - Невже все настільки просто?! Виявляється, ненависть — це єдина хвороба, від якої є ліки, що слугують панацеєю. І їхня назва — любов!

Так само, як зло може бути переможене лише добром, так і перемогу над ненавистю можна здобути лише за допомогою любові. І якщо це справді так, то моя місія в цьому місті-кладовищі може бути лише одна — дарувати людям, які мене оточують, любов, радість та мир, і тим самим виліковувати їх від “вірусу ненависті”, рятувати їх від неминучої смерті. Роблячи добро і даруючи оточуючим любов, я буду змінювати світ на краще і разом з тим переможу зло! Але як же подарувати любов усім жителям цього міста?! Їх же сотні, можливо, тисячі? А в мене всього одне серце! Чи вистачить мого серця, моєї любові на всіх?!