Камілла Рей - Подаруй мені життя, Камілла Рей

- Легше, Нейтон! Ти мало не вбив новеньку! - крикнула хлопцеві в слід брюнетка, і, змірявши мене глузливим поглядом, в'їдливо мовила: - Невдаха.

Після цих слів, трійця неспішно пішла.

 Я нахилилася за рюкзаком.

- Ласкаво просимо до школи Рівервуда, новенька, - поряд зі мною стояла дівчина афро-американської зовнішності і посміхалася. Вона була ростом, трохи вище середнього, довге нижче лопаток чорне густе волосся – абсолютно пряме, схоже, дівчина вирівнювала його праскою, а ще вона мала темні, як вишні очі.

Я піднімаю з підлоги рюкзак, як раптом весь вміст вивалюється назовні.

- От же, чорт! - чортихаючись, присідаю, щоб усе зібрати.

- Давай допоможу, - дівчина присіла поряд, - Схоже, що день у тебе не задався з самого початку. Я Наомі, до речі.

- Ханна. Рада знайомству, - промовивши це, я швидко намагалася все засунути назад в рюкзак.

- У тебе, блискавка на рюкзаку розійшлася, - Наомі, передала мені щоденник та зошит – які підняла з підлоги.

- Бачу, - з досадою обертаюся назад, намагаючись очима знайти винуватця події. І, схоже ... ось удача - знаходжу.

Він стоїть поряд із якимсь хлопцем і про щось розмовляє.

Стривай це ж…

Поруч із нахабою, якого звуть Нейтон, стоїть той самий хлопець – любитель дощу. Він глянув у мій бік і відразу відвернувся.